Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Це цікаво Великдень - ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ “ВЕЛИКДЕНЬ”
Великдень - ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ “ВЕЛИКДЕНЬ”
Це цікаво.
Понеділок, 23 березня 2009, 10:42      Ромни, Сумська область
Головна статті
Великдень
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ “ВЕЛИКДЕНЬ”
НІЧ ПІД ВЕЛИКДЕНЬ
ЯК У СВІТІ СВЯТКУЮТЬ ВЕЛИКДЕНЬ
Всі сторінки

ПОХОДЖЕННЯ  НАЗВИ   “ВЕЛИКДЕНЬ”

Є кілька легенд на тему, чому Великдень називається "Великий День". Одна з них записана була колись на Слобожанщині:"Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперешніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп`яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів..."

Величний, свiтлий день прийшов до нас iз Нового Завiту, а саме слово "Пасха" походить вiд назви старозаповiтного свята, яке вiдзначали iудеї в пам'ять про звiльнення вiд єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще iменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. За бiблiйним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранцi, i це воскресiння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний вiдвалив камiнь вiд дверей Гробу Господнього. На свiтанку жiнки - мироносицi Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Соломонiя прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тiло Iсуса, але побачили вiдвалений камiнь i порожнiй гроб, i тодi схвильованим жiнкам з'явився ангел i сповiстив про Воскресiння Господнє. На урочистому богослужiннi в цей день велично лунає:

ХРИСТОС ВОСКРЕС! СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПОДОЛАВ I СУЩИМ ВО ГРОБI ЖИВОТ ДАРУВАВ...

Що ж то за свято — Великдень? Сьогодні воно має й іншу назву — Пасха. З'явилася ця назва в кінці 1-го тисячоліття, коли на українську землю прийшло християнство. Цей день вважається днем воскресіння Ісуса Христа. Та саме свято народилося набагато раніше. Про це розповідає міф.

Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, і "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:

— Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я.

Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур:

— Се моє!

 Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.

—    Се моє! — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице.

—    Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр.

Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.

Дата святкування Пасхи встановлюється наперед і кожен рік припадає на різні дні - з 22 березня по 25 квітня за старим стилем.

Євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди наймовірніше запозичені з язичеських та іудейських культів і у переродленому вигляді пов'язані з особою Христа.

Спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичеськими воскресаючими богами. Тільки євангельські твори вважали істинними, а легенди про язичеських богів - вигадкою.

Крашанка являється символом воскресіння Ісуса Христа. Тому на пасху завжди фарбують яйця - "крашанки".

Християнське оформлення свята мало змінило сутність язичеських обрядів. Землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими інтересами і бажаннями землеробів була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість.

До Великодня вiруючi готуються сiм тижнiв Великого Посту - одного з найсуворiших постiв. Цi тижнi називалися седмицями, упродовж яких царськi ворота, пiвнiчнi та пiвденнi ворота в алтарi не зачиняються на вiдзнаку того, що Син Божий своїм воскресiнням вiдчинив ворота до Царства Божого.

Свiтле свято Воскресiння супроводжувалось урочистими обрядами, до яких готувались протягом цiлого тижня: прибирали, бiлили оселi, пекли паски або бабки фарбували крашанки, а молодь розписувала писанки.

Паски, як правило, випiкали в четвер iз пшеничного борошна на яєчних жовтках i кожна господиня дотримувалась всiх усталених звичаїв: пiч розпалювала полiнами, якi вiдкладала кожного четверга Великого Посту, пiдпалювала їх галузками освяченої верби, саджаючи паски, промовляли спецiальну молитву. В суботу жiнки фарбували крашанки в лушпиннi з цибулi. Крашанки дозволялось фарбувати в рiзнi кольори, але перевагу надавали червоному, який символiзував кров Iсуса Христа. Нашi пращури вiрили, що в свяченому яйцi мiститься 40 милостей i Дух Святий. Шкаралупу з першого посвяченого яйця несли до рiчки й кидали у воду, "щоб допливла до рахманiв i сповiстила, коли Великдень".

Починають розписувати писанки з початком Великого посту. Для цього треба мати спецiальний писачок - бляшану трубочку з отвором на кiнцi, розтоплений вiск, свiчку та анiлiновi фарби. Яйце має бути вимите, гладеньке, бiле, без цяточок i плям. Його трохи нагрiвають, щоб вiск добре чiплявся. До писальця закладають вiск i нагрiвають над свiчкою, i тодi легенько водять те писальце по бiлому чистому яйцю.

Легенда розповiдає, що Марiя Магдалина, проповiдуючи Христову науку, зайшла аж у двiр римського iмператора Тiберiя, дала йому в дар червону крашанку зi словами: "Христос воскрес!" - i вже тодi почала свою проповiдь. За її прикладом пiшли iншi християни й почали в день святої Пасхи обдаровувати один одного крашанками й писанками.

Всi обрядовi Великоднi страви освячували в церквi пiсля Всеношної служби, найурочистiший момент наставав опiвночi, коли священник сповiщав, що Христос воскрес, а всi присутнi з трепетом вiдповiдали: "Воїстину воскрес!" Пiсля служби процесiя тричi обходила навколо церкви, а потiм починали освячувати обрядовi пасхальнi страви - крашанки, ковбаси, сало тощо - i христосувати одне одного. Пiсля церковної вiдправи розходилися по домiвках i починали розговлятися. Дiвчата вмивалися водою, в яку занурювали крашанки, щоб бути завжди рум'яними. Iснувало повiр'я, що Великодньої ночi не можна вкриватись ковдрою, бо нечиста сила присниться. Цiєї ночi молодь розводила багаття iз сухого дерева, яке було прообразом того, бiля якого грiлась варта, оберiгаючи розiп'ятого Iсуса Христа.

На світанні їдуть до церкви святити паску. Разом з нею беруть яйця, сало, печене порося з хроном у роті, мак, ладан, гадун, пшоно, сіль, мідний хрестик і голку. Поздоровляти зі святами й христуватися починають вже після Божої служби. При христосуванні зазвичай цілуються й обмінюються писанками та крашанками. Яйце, одержане при першому христосуванні, зберігається як цінність, бо за народними віруваннями "воно має велику силу". Потім вдома всі сідають за великий стіл і розговляються. Після обіду йдуть на кладовище христосуватися з померлими й кладуть на гробки крашанки.

На Великдень, як зустрінеш якого чоловіка, хоч і незнайомого, поклонись та привітайся. Цього дня потрібно вітатися навіть з ворогами.



 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Випадкове фото

7
7