Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо МНС інформує Настав час працювати.
Настав час працювати.
МНС інформує
Понеділок, 26 листопада 2012, 22:31      Ромни, Сумська область
Ось і скінчилися, нарешті, вибори. Відкипіли політичні пристрасті, хтось задоволений їх логічним завершенням, хтось не дуже. Але життя, не дивлячись ні на що, продовжується. Наше життя, на нашій славній Роменщині.  

Ромни... Затишне містечко на березі тихоплинної Сули. Для когось воно асоціюється із сивою давниною, розмаєм дикої природи. Для інших Роменщина -це чудовий курортний потенціал з чистим повітрям, кришталевою водою, цілющим сонцем, розкішною риболовлею, вдалим полюванням. Хтось скаже, що це колиска історичних постатей (від Петра Калнишевського до Веніаміна Щербакова) чи поклади стратегічних корисних копалин. Все це вірно, але все ж таки найбільшим скарбом Роменщини я вважаю людей, що її населяють, незалежно від їхніх політичних уподобань - працьовитих і талановитих. Я переконався на власному прикладі, що з ними дійсно можна творити історію.

Довгий час після розпаду Радянського Союзу у нашому суспільстві панувала думка (не впевнений, що вона залишилася остаточно в минулому) про те, що держава Україна швидко розбудується — хай-но тільки стане незалежною. Тобто достатньо зруйнувати все радянське, а нове саме виросте, як квіти навесні.

Розбудовуючи незалежну дер­жаву ми іноді забуваємо, що до всього треба кмітливого розуму і вправних рук — до підприємства чи колгоспу, школи чи лікарні, ЖЕКу чи іншої комунальної служби, чи, приміром, до тієї ж бази відпочинку у с.Москалівка. Час — мудрий, він не прощає зарозумілості, нехлюйства, лінощів. Стоять на колінах розорені колгоспи, дихають на ладан занедбані підприємства, не виконують свої зобов’язання ЖЕКи, заростають бур’янами санаторії. Тільки й чуєш: «Не ті зараз часи! Треба спочатку утвердити державу, увійти в Європу (Азію, Америку, Антарктиду)»... Ще в давнину, хто мав державницьке мислення, мудро мовив: «Не ті часи — у всі часи». У всі часи можна було знайти причини, які заважали розвиткові, творчості, праці тощо. І знаємо вже, що все погане, недобре, зле само приходить, а добре, красиве, хороше — потрібно створювати, про нього потрібно дбати, не покладаючи рук працювати.

Більша частина мого життя, довжиною у півстоліття, пов’язана з Роменщиною. Пам’ятаю Ромен ще в бруківці, без асфальтів, провінційно тихим, неквапним. Доля закидала мене у різні куточки колись найбільшої країни у світі, але душа моя завжди прагнула туди, де виріс. І ось, у 1996 році в місті свого дитинства я очолив аварійно-рятувальний підрозділ новоствореного Міністерства з надзвичайних ситуацій. Відтоді вся відповідальність за військову частину, за непросте виживання її колективу лягла на мої плечі. Непросто було нарощувати матеріальну базу. Але частина розвивалася, не просячи в молодої держави ніяких знаків уваги, завдяки титанічним зусиллям всього коллективу. За це я своїм підлеглим низько вклоняюся. Ми працювали і мріяли про великі справи, готували перспективу нашому формуванню. Ми створили нові підрозділи кінологів та водолазів, завдяки яким змогли значно розширити свої можливості. Наші зусилля не залишилися непоміченими - наша частина 5 разів отримувала перехідний прапор як кращий підрозділ у складі військ Цивільної оборони МНС України. Змінювалися структура та назви нашого підрозділу, але незмінними залишалися наші основні пріоритети – наполегливість, праця, професіоналізм. Саме це, на мій погляд, і відіграло вирішальну роль у тому, що з більш ніж 2 десятків формувань, подібних нашому, в Україні їх залишилося лише декілька.

Мета, яку ми визначали й визначаємо для себе, є досяжною. Бо вона є значимою не тільки для Центру, а й для всієї дер­жави. Мало хто вірив, що ми у змозі провести такий важливий міжнародний захід, як Чемпіонат світу, але ми його провели, і, за відгуками фахівців, на достойному рівні! Звісно, можна було б ще довго у всіх подробицях перераховувати той шлях, який ми пройшли за шістнадцять років. Але для світу, для держави — це мізерний відрізок часу. Для нашого ж коллективу рятувальників — це спресована в півтора десятиліття тяжка праця. Тяжка, але творча, осмислена і, що важливо, результативна. Сьогодні наш Центр є візитною карткою міста Ромни, нас добре знають не тільки в Україні, а й поза її межами. Саме в Ромнах знаходяться базові формування кінологів та «хіміків» МНС України, саме в Ромнах, впевнений, буде сформований Міжнародний центр підготовки кінологів-рятувальників.

У світі останніх подій нам довелось побувати в гостях у своїх колег з європейських країн. Багато речей там вражає, особливо дбайливе ставлення людей до місця свого проживання, до навколишнього середовища. З нього, такого ставлення, на мій погляд, і розпочинаються європейські цінності. Ми, роменці, теж любимо своє місто. Це наш дім, наша дошка пошани. Саме на Роменщині ми живемо і працюємо, радіємо і сумуємо. І саме від всіх нас в цілому і від кожного зокрема залежить, якому бути цьому дому: чистому і охайному, чи навпаки. Потрібно тільки розпочати з самого себе. Зі своєї оселі, підїзду, вулиці. Ми закликаємо роменців відкинути суперечки, політичні конфлікти (якщо вони мали місце), які лише шкодять повноцінному поступальному розвитку краю, й спільно братися до конструктивної роботи. Настав час працювати, використовуючи всі існуючі можливості для позитивних змін. І тоді й ми, впевнений, побудуємо свою власну «Європу».

Сергій Біляєв,

депутат міської ради

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Псел
Псел

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення