Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Тандем пресс Життя, повне фарб
Життя, повне фарб
Тандем-пресс
П'ятниця, 28 серпня 2009, 13:06      Ромни, Сумська область

Сергій Півторак – відомий художник, він автор незліченної кількості картин, багато із яких прикрашають музеї, приватні колекціїСергій Півторак – відомий художник, він автор незліченної кількості картин, багато із яких прикрашають музеї, приватні колекції. 30 серпня він відзначить 40-річний ювілей. Тому поспілкуватися з ним напередодні круглої дати було вкрай доречно.

сайт  http://pivtorak.romny.info

- Сергію Миколайовичу, з чого почалося Ваше захоплення малюванням?

Мені з дитинства подобалося малювати. Познайомившись із відомим роменським художником Валерієм Зосенком, я став приділяти все більше уваги мистецтву. Валерій Купріянович на той час працював у будинку культури і паралельно з цим вів художню студію. З 14 років я став його постійним учнем, він хвалив мої роботи. Разом зі мною вчилася малюванню в нього і Надія Полуян-Внукова. Я писав пейзажі, але вони не виходили такими красивими, як того хотілося. А причину цього я збагнув лише тоді, коли почав вивчати малювання професійно в університеті. Також прислухався до порад Валерія Купріяновича і з часом все почало виходити.

 

- Що Вас надихає? У якому стилі подобається малювати?

Найчастіше натхненням слугує природа, особливо наш український пейзаж. От наприклад минулого року був у Чорногорії, але роботи там не вдаються так добре, як змальовані з рідного краю. Не знаю чому, але чужими краєвидами не проникаєшся так сильно, як рідними, та й милуватися я звик саме українськими красотами. А щоб вдихнути життя в картину, треба працювати на природі, писати з натури і багато експериментувати з кольорами, стилями.

В основному у мене олійний живопис. Пробував також темперою, ця фарба швидше сохне, але вона має менше можливостей, ніж олія. Часто ескіз виконую темперою, а закінчую вже маслом.

 

- В чому особливість малювання людей?

Людей малювати доволі складно. Головне – знати її. Наприклад, по фотографії сприймаєш людину по-своєму, а в живу бачиш її по-іншому. Потрібно саме живе спілкування, щоб правильно передати міміку, вираз очей. Нещодавно я закінчив писати репродукцію «12 апостолів», після неї обличчя стало простіше малювати.

 

- Сергію Миколайовичу, Ви прискіпливо ставитеся до своїх творів?

Якщо ти бачиш недоліки у своїх творах, значить  професійно ростеш. Коли власні роботи починають подобатися, то пішов спад у розвитку творчості. А іноді написав картину, і вже не хочеться у ній щось змінювати. Адже її творив під особливим натхненням, і додавати деталі шкода. Краще проекспериментувати у наступній роботі.

 

- Ви художник, молодий за віком, але досвідчений за кількістю написаних робіт і напрямками творчості. Чи є у Вас послідовники?

Поки що учнів немає. На це не вистачає часу, бо треба вести більш «осідлий» спосіб життя. А я постійно їжджу – виставки, пленери, подорожі. Хоча можливо скоро і буду працювати з дітьми, бо часто звертаються із таким проханням. Взагалі, робота з учнями – це чудовий стимул для творчості. Одночасно ти і вчиш інших, і сам дізнаєшся щось нове.

 

- Художники регулярно влаштовують пленер. В чому його особливість?

Це спілкування з іншими майстрами. Ми збираємося невеликим колективом і в одному місці пишемо картини. Пленер триває кілька днів і щодня ми малюємо. А суть його – робота у групі. Це чудова перевірка своїх навичок як художника. Саме на пленері стикаєшся з різними школами мистецтва, з різними талановитими людьми. У такому середовищі відбувається взаємообмін досвідом. Часто ділимося враженнями від картин колег, відмічаємо недоліки і здобутки, оригінальні ідеї. Чужа робота сприймається по-іншому, і поглянувши свіжим оком на картину, легше виявити недопрацювання, ніж на власній. Скоро їду на щорічний міжнародний пленер у Тростянці. Потім виставимо свої роботи на виставках.

 

- Пане Сергію, чи можна навчити людину малюванню?

Я переконаний, що навчити цьому мистецтву можна кожного. Просто у різних людей різний віковий ценз, протягом якого вони мають здатність хоч чомусь вчитися. А з дитинства це можна розвинути у будь-кого. Головне – системність. Принцип дуже схожий на навчання письму – спочатку вчать писати окремі палички, потім – слова, а потім – твори. Я це перевірив, коли викладав малювання у школі №1. Інша специфіка – не всім навчання дається однаково легко. Одні працюють з любов’ю, інші – без бажання. Малювання дуже схоже на почерк: у кожного є свій власний. Я в першу чергу вчив дітей не малюванню, як процесу, а художньому мисленню. До того ж, малювання впливає на всі сфери життя. Воно вчить правильно сприймати кольорову палітру, поєднувати різні відтінки, помічати широкий діапазон кольорів навколо нас.

Щодо власних дітей, то я їх не навчав малюванню спеціально. Просто вони спостерігали, як працюю я, і тому зараз обидва моїх сини створюють красиві картини. Також на мою думку, щоб цінувати прекрасне, треба ходити на виставки в музеї, галереї. Тоді розвиватиметься  гармонія. А завдання мистецтва саме в цьому полягає – виховати і зробити людину більш благородною.

 

- Ви згадали про викладацьку роботу. А зараз де працюєте?

Окрім роботи в школі вчителем малювання був також у музеї завідувачем художнього відділу. Але коли мене ставлять у певні рамки, це пригнічує і давить на мене. Простіше знаходитися в гармонії з собою тоді, коли не обмежується твоя свобода і політ фантазії. Зараз я вільний художник, але часу втілити все задумане,  як і раніше, не вистачає. Давно планую написати портрет дружини. Однак то вона не має часу позувати, то мені треба працювати над замовленнями.

 

- Скільки часу займає створення однієї роботи? Вам часто замовляють картини. Що найчастіше просять намалювати?

Одна картина може займати кілька місяців, а може менше. Я не підраховую кількість написаних робіт, але за рік можу створити більше 200 картин. Із замовлень найбільше краєвидів Ромен. Такі  замовлення із задоволенням виконую, адже це саме те, що я найбільше люблю.

 

- Мабуть, задам найскладніше питання. Чим  для Вас є малювання?

Мистецтвом потрібно жити, тільки тоді це справжнє. Заняття малюванням схоже  на діагноз. Я не скажу, що це важкий шлях, але це великий тягар, який постійно з тобою. Працювати потрібно тільки коли є настрій відповідний. Також це подібно на заняття спортом. Ми спортсменів бачимо на змаганнях, де видно лише кінцевий результат, а довгого процесу підготовки і тренувань не помітно. Так і художник – часто працює для «шафи», що нікому не показує, розвиває свої вміння. Кожна робота забирає багато часу, сил. Але трапляється, що кінцевого бажаного результату досягти не вдається. Найголовніше – творити із натхненням.

 

Прес-досьє

Сергій Півторак народився 30 серпня 1969 року в Ромнах. Закінчив Харківське державне художнє училище і художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. Член Національної спілки художників України. Сергій є активним учасником багатьох виставок місцевого, регіонального та міжнародного значення. Творчий діапазон робіт охоплює від класичного реалізму до імпресіонізму.

 

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

9 травня 2009
9 травня 2009

Вхід на Ромни. інфо