Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Тандем пресс Відродження козацтва
Відродження козацтва
Тандем-пресс
Четвер, 15 жовтня 2009, 06:18      Ромни, Сумська область

«Козацький рукопаш»14 жовтня своє свято відзначають всі козаки. Тож зустріч з тим, хто пропагує козацькі традиції, була як ніколи доречною. Володимир Шинкаренко не потребує особливого представлення в Ромнах. Про нього відомо багатьом і давно. Він є керівником молодіжної організації  «Козацький рукопаш», мета якої – патріотичне виховання підростаючого покоління.

 

Безперечно, спілкування з фанатом своєї справи завжди надихає, завжди є плідним і змушує замислитися над тим: що принесе більше користі і тобі, й оточуючим – здоровий спосіб життя і збереження духовних цінностей чи бездумне «розбазарювання» власного життя. Зараз Володимир поєднує одразу кілька іпостасей: він тренер, спортсмен, котрий продовжує виступати на змаганнях різного рівня і суддя.

 

- Коли виникла організація «Козацький рукопаш»?

 

Сама назва організації виникла у 2005 році, а зареєстрували ми свою громадську організацію 3 роки тому. Це була ідея багатьох людей одночасно. Одного разу на тренуванні ми зрозуміли, що маємо однакові погляди на розвиток подібного руху, бажаємо виховувати патріотично свідому молодь на засадах козацької культури. Велику допомогу в утворенні нашої організації надали Юрій Вовченко (радник Верховного отамана по Сумщині Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке») та Олена Кревсун (начальник відділу сім’ї, молоді та спорту). Вони постійно нас підтримували.

 

- Скільки вихованців налічує Ваша організація?

 

Зараз нас багато. Раніше тренував дітей тільки я, а тепер мої старші учні теж займаються з дітьми. На початку нас було близько 20 чоловік, а тепер близько 100.

 

- Яку мету насамперед Ви ставите перед собою?

 

В першу чергу, відродження козацьких традицій, щоб молодь не забувала своїх предків, знала історію. Ну і, звісно, фізичне виховання. Сьогодні діти мають вкрай слабке здоров’я, ростуть у тепличних умовах. Сам я починав із занять самбо і дзюдо. А потім  намагався не відтворити старе мистецтво, а створити власне на базі старих. Тобто зібрати все найпростіше та найбільш ефективне в одне бойове мистецтво. Довелося прочитати багато літератури, спілкувався з майстрами, щороку переймаю досвід спортсменів з інших країн, завдяки чому збагачую систему. Те, що наше мистецтво є дієвим, доводить участь у боях без правил і постійне завоювання призових місць, отримання титулів чемпіонів України,

Європи та світу. Раніше у нас не було умов для тренувань, певний час займалися у спортзалі школи № 11. А гідні умови з’явилися тільки зараз: ми тренуємося на базі загону МНС у спортзалі, обладнаному за всіма європейськими стандартами.

 

- Чи проявляють інтерес до рукопашу дівчата?

 

Звичайно. У мене є вихованка  Каріна Сорока, яка стала 4-кратною чемпіонкою України з рукопашного бою та чемпіонкою Європи. Вона вчиться у 4 класі школи № 11, займатися почала з першого класу.

 

- Яким є відсоток відсіювання дітей? Ви можете одразу сказати, чи буде дитина тренуватися, чи ні?

 

Безумовно, не всі можуть витримати такі навантаження. Із 10 чоловік залишиться тренуватися в кращому випадку 5. Зараз у новому спортзалі у нас і вимоги стали більш жорсткими, не всі можуть витримати. Чесно кажучи, я відразу бачу потенціал кожного новачка і можу одразу сказати, чи досягне успіху дитина чи ні. Тренерське око вже дає змогу відрізнити, коли дитина приходить з власного бажання, а коли через бажання батьків. Хоча по-справжньому обдарованих дітей мало. Але ми намагаємося всім приділяти увагу.

 

- Ви нещодавно повернулися зі зборів в Угорщині. Чим вони були цікаві для Вас?

 

Там проходили семінари, куди приїздять майстри різних бойових мистецтв, обмінюються досвідом, кожен показував свою техніку та методику тренувань. Це дуже багатий досвід, де з кожного бойового мистецтва можна почерпнути щось цікаве. Я займався різними видами бойових мистецтв і можу впевнено сказати, що не можна виділити найкращий вид. Всі вони є гарними, а перемагає завжди майстер. Тобто якщо ти найкращий, то ти переможеш незалежно від того, яку техніку використовуєш.

 

- Організація називається «Козацький рукопаш». Чи вдалося Вам виявити якісь цікаві факти із життя козаків, про які не знає широке коло громадськості?

 

Хочеться відмітити, що козаки були духовно багатими людьми, справжніми патріотами. На жаль, свого часу бойові традиції козаків були втрачені. Зараз з’являються нові формування, які починають їх відроджувати: Спас, Бойовий гопак, Метелиця, Характерники. І незалежно від назви, витоки у них одні – козацькі цінності. На відміну від сучасних людей, наші предки вирізнялися феноменальним патріотизмом. Хочеться наголосити, що зараз молодь не має навіть місця, де відпочити. Адже будуються тільки бари, а не спортивні заклади. Як такої, альтернативи наше підростаюче покоління не має.

 

- За час своєї кар’єри Ви відвідали багато країн. Яке там ставлення до розвитку спорту?

 

У Європі до спорту ставлення набагато серйозніше. По-перше, це культура спілкування. Там до людини з вищим рівнем майстерності всі ставляться з повагою. Навіть якщо людина старша за віком, але має нижчий рівень майстерності, то вона обов’язково підійде, поклониться і привітає майстра. По-друге, за кордоном інший підхід до спорту: вони фанати своєї справи. Та й менталітет у них вищий за український, хоч і прикро це визнавати. Нам ще треба повчитися культурі спілкування в іноземців.

 

- Рукопаш – це травматичний вид спорту?

 

На мою думку, бойові мистецтва не травматичніші за інші види спорту. Наприклад, не підготовлених людей на тренування не допускають, тому спочатку всіх вчать правильно падати, пересуватися в різних стійках. В основному, діти починають виступати на змаганнях через рік після регулярних тренувань. Деякі талановиті дітки – через півроку.

 

- Щоліта Ви проводите патріотичне виховання у наметових таборах. Розкажіть про це більш детально.

 

Вони існують вже 5 років. Там дітей вчимо виживати в умовах відсутності благ цивілізації, проводимо  патріотичне виховання, різні спортивні змагання, різні прийоми рукопашного бою. Для дівчат – це чудова практика навичок приготування їжі, адже діти там всім забезпечують себе самі. В наш час такі вміння є необхідними. З дітьми займаюся я та мої помічники.

 

- Ваша мета – виховати здорове покоління з високими моральними цінностями. Наскільки великим або малим є процент підлітків, які не псують собі життя спиртним та сигаретами?

 

Нажаль, таких юнаків та дівчат зовсім мало. Та й батьки в цьому часто винні: якщо вчасно не віддати дитину в яку-небудь секцію, то вона буде шукати застосування своєї енергії в інших сферах, котрі  не завжди є прийнятними для здоровя. Та й вищому керівництву зараз не до молоді. Тому і виходить, що виховання здорового майбутнього тримається на ентузіастах.

 

- У Ромнах є багато людей, чий рівень доходів дозволяє їм фінансувати розвиток спорту у місті. Наскільки активно вони сприяють цьому?

 

Є люди, які допомагають спорту. Але іноді допомоги однієї людини не достатньо, адже для поїздки на чемпіонат світу чи Європи потрібно близько 5 тис. грн. на одного представника. Хоча були випадки, коли нам відмовляли в допомозі.

 

- Ви тепер на багатьох змаганнях виступаєте суддею. Це складніше, ніж бути тренером?

 

Це складно, особливо коли доводиться судити свого підопічного. Хоча я своїх бійців суджу навіть більш суворо, ніж інших. Коли я виступав, то доводилося стикатися з нечесним суддівством, тому сам намагаюся судити чесно і неупереджено. А взагалі, найскладніша робота – тренерська. Тож я не заздрю вчителям у школах.

 

- За час спортивної кар’єри у Вас траплялися серйозні травми?

 

У мене є проблеми з плечем, іноді при значних навантаженнях  воно випадає із суглобової сумки. Була серйозна травма щелепи, на ній робили операцію, лікарі заборонили виступати, але я без цього вже не можу. Для мене спорт – це наркотик. Через травму мені пришивали палець на руці, колись навіть на чемпіонат світу їхав з поломаним пальцем. Але ж поломаним був палець лише на одній руці, інша – робоча, тому я повернувся з перемогою.

 

Приємно, що за час моєї роботи тренером у мене з’явилися наслідувачі моєї справи, котрі тепер допомагають тренувати молодших вихованців. Я ними пишаюся. Це Андрій Бузинський, Саша Ізюменко, Максим Шапаренко. Щодо Максима, то це хлопчик з інтернату. Він справжній фанат спорту, і навіть називає мене татом. Тож я маю двох синів, і обох звати Максимами.

 

Довідка

Мета і напрямки діяльності козацького куріня.

 

Основною метою діяльності куріняє об'єднання козаків для відродження й розвитку   козацької справи   на   Звичаєвих,   традиційних   засадах   „Війська Запорозького"  (канонічної православної Церкви,  доброї волі,  рівноправності, самоврядування,   законності  та  гласності),   чим   забезпечується   духовний   та загальний добробут козаків-запорожців.

 

Основним завданням діяльності куріня МГО КЗ є участь у:

 

вихованні підростаючого покоління в дусі козацького лицарства – відданості Батьківщині;

відстоюванні інтересів МГО КЗ та його членів у обласних державних органах і громадських організаціях;

відродженні й розвитку духовних здобутків народу України, канонічного православ'я, козацьких звичаїв;

утвердженні Української державності, сприяння зростанню її могутності та міжнародного авторитету.

заходах  природоохоронного характеру та використанні  ефективних  форм захисту навколишнього середовища

 

«Козацький рукопаш»

Погляд в історію

Свято Покрова виникло на початку Х століття у Константинополі в часи Візантійської імперії. Тоді вороги оточили місто. У Влахернському храмі, де зберігався омофор – головний покров Богородиці, молилися патріархи, імператор, зібралися багато жителів міста. Всі вони молилися Богові, щоб Він захистив столицю Візантії від ворогів. В цей час блаженний Андрій Юродивий зі своїм учнем побачили у видінні, як від вівтаря вийшла у оточенні багатьох святих Богородиця і свій омофор простерла над тими, хто молився – ніби покрила їх. Це була ознака того, що Діва-Богородиця покриває своїми молитвами і своєю милістю всіх, хто звертається з молитвою до її Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

 

З тих давніх часів, це свято дуже вшановувалося у Київський Русі. Багато храмів було збудовано на його честь. А особливо свято Покрова шанувалося українськими козаками, тому що вони як воїни, які стояли на захисті віри християнської, були постійно в небезпеці. Але покладали свою надію на Бога і молилися до Богородиці, щоб вона захищала їх, покривала своїм покровом і визволяла від несподіваної смерті.

 

Тетяна Івасин

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

28
28

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення