Ромны. Romny. Ромни. інфо

Скарб Павла Полуботка
Вісті Роменщини
П'ятниця, 19 лютого 2010, 09:21      Ромни, Сумська область

В історії української державності козацької доби особливе місце займає гетьман Павло Полуботок, 350-річчя з дня народження якого минає цього року.

 

Взявши до рук гетьманську булаву у вкрай важкі часи навального наступу уряду Петра І на українську автономію, Полуботок зумів гідно протистояти натискові, а його мученицька смерть у казематах Петропавловської фортеці, прийнята заради інтересів козацької України, поставила його в один ряд із найшанованішими україн­ськими гетьманами Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Іваном Мазепою.

 

Народився майбутній україн­ський гетьман Павло Полуботок на Чернігівщині в заможній  і впли­вовій козацько-старшинсь­кій родині близько 1660 року. Відомо, що його дід Артемій був сотником Чернігівського полку ще за часів гетьмана Д. Многогрішного. Батько - Леонтій Полу­боток - дослужився при гетьманові Самойловичу до полковника Переяславського та генеральського бунчужного.

 

Полуботки з Самойловичами були родичами. Гетьман Мазепа, який ворогував колись із гетьманом Самойловичем, хоч і під­тримував сина Переяславського полковника, випускника Києво-Могилянської колегії Павла По­лу­ботка, проте подеколи остерігався його. До того ж на Павла Полуботка впала підозра, ніби він підтримував зв'язки з Гадяцьким полковником Михайлом Самойловичем (племінником колишнього гетьмана), який намагався створити опозицію Мазепі й активно інтригував проти нього в Москві. І тільки завдяки заступництву впливового Миргородського полковника Д. Апостола 31-річний козацький офіцер Полуботок уник страти. Старшинський суд лише позбавив майбутнього наказного гетьмана та його батька всіх маєтностей, по суті перетворивши їх на жебраків. А батька ще й усунули з посади полковника Переяславського… Втім, згодом сам Мазепа допоміг Павлові Полуботку стати на ноги, призначивши його 1706 року - по смерті полковника Лизогуба - полковником Чернігівським.

 

Але, навіть обійнявши цю посаду, Павло Полуботок не перестав ненавидіти Мазепу і вважати його за особистого ворога. У липні 1722 р., після смерті І. Скоропадського, П. Полуботка уповноважили стати наказним гетьманом і очолювати Військову Генеральну Канцелярію. Він звертався до Петра І з проханням провести вибори нового гетьмана. Проте у пам'яті царя була ще жива зрада І. Мазепи, тому він заборонив  Полуботку "докучати в цій справі".

 

Під час Астраханського походу Петра І П. Полуботок добився від Сенату розпорядження для Московської колегії, щоб вона знайомила гетьмана зі своїми планами й узгоджувала свої дії з українською адміністрацією. Крім цього, наказний гетьман реформував судову систему, що послаблювало владу московського уряду в Україні, реорганізував суди на засадах колегіальності, заборонив хабарі, призначив інспекторів для нагляду за виконанням його наказів, сам розв'язував усі скарги на адміністрацію.

 

Зміни в Україні були не до вподоби московському уряду. В липні 1723 р. цар викликав Полуботка до Петербурга. Прибувши до столиці, він подав цареві нову петицію про повернення Україні колишніх прав у адміністрації та суді. Вперта опозиційна діяльність наказного геть­мана розгнівала царя, й наприкінці 1723 р. він звелів заарештувати його та всіх, хто прибув разом з ним. Петро І вирішив провчити українців. Він піддав Полуботка з товариством найжорстокішим допитам і тортурам, кинув їх у Петропавловську в'язницю. Деякі дослідники вважають, що вони стали першими полі­тичними в'язнями жахливих Петропавловських казема­тів. Не витримавши катувань та нелюдських знущань, Павло Полуботок 18 грудня 1724 року помер. Поховали його у Петербурзі, поблизу церкви Святого Самсонія.

 

 Про смерть Полуботка залишився такий переказ: "Почувши свою смерть, він попросив в'язничних закликати до нього священика, але ті дали знати про те цареві. Петро І прийшов до наказного гетьмана попрощатися. Павло Полуботок сказав йому: "Я неприязні до тебе ніколи не мав і не маю і з тим помираю як християнин. Вірю безсумнівно, що за невинне страждання моє і моїх близьких будемо судитися од спільного і нелицемірного Судді нашого, Всемогутнього Бога, і скоро перед нього обидва станемо, і Петро з Павлом там розсудяться". І справді, Петро І помер незабаром після цього в січні 1725 р.

 

Ще один цікавий переказ розповідає про "скарб Полуботка", тобто золотий запас козацької старшини, переданий на зберігання в банк Ост-Індійської компанії (Великобританія). Повернути це золото намагалися достатньо довго, навіть під час радянської влади. Однак через відсут­ність надійних доказів банк щоразу відмовляв у подібних претензіях...

 

350-річчю Павла Полуботка присвятили інформаційно-історичні заходи у центральній ра­йонній бібліотеці та численних сільських книгозбірнях. Тих, хто цікавиться життям і діяльністю гетьмана, чекають у центральній районній бібліотеці добірки історичних видань.

 

Неля КУБАТКО, 

провідний бібліограф РЦБС.

 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Алея героїв
Алея героїв

Вхід на Ромни. інфо