Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Новини міста Вісті Роменщини Пам'яті Валерія Зосенка
Пам'яті Валерія Зосенка
Вісті Роменщини
П'ятниця, 21 травня 2010, 08:50      Ромни, Сумська область

Весняне білосніжне цвітіння прикрасило останній шлях художника Валерія Купріяновича Зосенка. Сумую разом із земляками, які проживають у Києві, а також з творчим колом роменських митців.

 

Валерій народився у 1939 році в сім'ї художників Купріяна Федоровича та Марії Миколаївни Зосенків. Уроки малювання батька, учасника Великої Вітчизняної війни, пам'ятають колишні учні Роменської школи № 2, у якій, до речі, навчався і Валерій.

Протягом значної частини свого творчого шляху В. Зосенко працював учителем малювання - спочатку на Рівненщині, потім у Ромнах. Наше місто він прикрашав і святковим оформленням, і реставраційними роботами в краєзнавчому музеї та Вознесенській церкві. Як чудовий копіювальник, Валерій створив численні картини на замовлення, став досконалим володарем лесувального стилю. Його настін­ний живопис залишився з прихожанами багатьох церков Сумщини як заповіт святості, краси і добра.

У творчому доробку митця відображені майже всі види образотворчого мистецтва - пейзажі, портрети, історичні композиції, ікони. Художник володів як станковим живописом, так і монументальним. Зосенко брав участь у багатьох виставках, ставав переможцем всеукраїнських тематичних презентацій. Освячують душу його мадонни, зігрівають серця роменські краєвиди, де буяють життя, краса й неповторність хвилюючих вражень…

Валерій Купріянович залишив нащадкам самобутні твори, які є справжньою окрасою українського живопису. Паліт­ра картин вражає прозорими чистими кольорами, де завжди переважають світло, піднесений настрій, шляхетність, замріяність…. Таким був і сам художник, який віддавав мистецтву всього себе…

Світла пам'ять про нашого земляка і друга Валерія Купріяновича Зосенка залишиться в пам'яті, як ця світла весна, увін­чана білосніжними садами….

Валентина ЄФРЕМОВА.

 

Пам'яті іконописця Валерія Купріяновича Зосенка

На видиху

На видиху запікся долі відчай,

Ридання рветься реквієму в такт.

Покірно й тихо ти ідеш у вічність,

Хоч як не хочеш, мусить бути так.

У світі цім під зорями і сонцем,

Де небо заколисують дощі,

Лишилося в твоїх полотнах серце

І акварелей сльози на плащі

Скорботи й невідболеної туги.

Сумна Мадонна вражено мовчить,

Ніхто не ждав обірваної смуги,

Яка усім нам рік оцей згірчить...

Олеся ЛАСТІВКА
 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

10
10

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення