Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Новини міста Вісті Роменщини До 125-річчя від дня народження С.Й. Шкурата
До 125-річчя від дня народження С.Й. Шкурата
Вісті Роменщини
Середа, 19 січня 2011, 00:00      Ромни, Сумська область

Творець акторського хисту

Ім’я Степана Йосиповича Шкурата – народного артиста України та народного артиста РСФСР було добре відоме і в Україні, і в Росії. Та перш ніж прийшло визнання, йому довелося пройти стрімкими життєвими дорогами. Рано осиротів, спробував усього: наймитського хліба, шевського та мулярського ремесла. І, врешті, став пічником. Про це сам Степан Шкурат так згадував: „Пічницьке діло перейшло мені у спадок від діда і батька, котрі завжди брали мене з собою, коли йшли до когось робити піч. Сім’я наша була великою (я був найстаршим з дітей), от і допомагав дідові та батькові прогодувати родину. Про навчання й мріяти не міг. Після смерті батька довелось розпрощатися зі своїм дитинством, йти на самостійні заробітки…”.

У 1905 році на сцені Народного будинку Степан Шкурат зіграв свою першу роль у п’єсі Котляревського „Наталка Полтавка”. Дебют був успішний. Тепер він жив таким життям: удень пічник, в обідню перер­ву бігав на репетицію, а ввечері – актор. У 1910 році він переїздить разом з родиною із Кобеляків, де народився, до Ромен і до останніх днів свого життя пов’язує свою долю з Роменським народним театром, де створює переконливі образи у виставах „Маруся Богуславка” М. Старицького, „Мартин Боруля”, „Суєта”, „Сава Чалий”, „Бурлака” І. Карпенка-Карого, „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка.

Творчий шлях, що розпочинався в самодіяльних театрах, привів Степана Шкурата у велике мистецтво. Відомий кінорежисер І. Кавалерідзе запропонував Шкурату зіграти у своєму першому фільмі „Злива”. С. Шкурат чудово справився з роллю. Далі знімається у фільмах „Перекоп”, „Чапаєв”, „Коліївщина”, „Вершники”, „Запорожець за Дунаєм”, „Тарас Шевченко”. Саме в них чи не найбільше і почав розкриватися талант С. Шкурата. Появу актора з Ромен відразу помітив на екрані славетний митець кіно О. Довженко, який саме готувався до постановки фільмів „Земля”, „Іван”. У цих стрічках Шкурату вдалося розкрити складні шляхи становлення своїх героїв. Цікаво охарактеризував особистість актора перший його режисер І. Кавалерідзе: „Степан Шкурат міг би бути українським Шаляпіним, коли б мав можливість вчитись, а не змушений був годувати 13 дітей. Актор, що не закінчив консерваторії, не мав театральної освіти, став талановитим виразником ідей того часу, в якому він жив. І в цьому саме його сила і краса”.

Степан Шкурат зіграв більше 50 ролей у кіно і на сцені. Багато років був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР. Успіх його виступів завжди був дуже великий. Коли питали, в чому його секрет, він лукаво всміхався, погладжуючи вуса, і казав: „А який там секрет, ніякого секрету немає. Треба тільки не грати, а жити перед камерою, сприймаючи чуже горе, чужі страждання, як свої. Так само і радощі”.

Серед багатьох публікацій, присвячених творчості видатного актора, привертає увагу нарис „Актор із пічників” у книзі „Долі людської мить” сумського письменника П. Нестеренка. В ній емоційно, образно розкрито постать артиста, неповторний талант якого і сьогодні з нами, радує, кличе, виховує.

Творець акторського хисту

Ім’я Степана Йосиповича Шкурата – народного артиста України та народного артиста РСФСР було добре відоме і в Україні, і в Росії. Та перш ніж прийшло визнання, йому довелося пройти стрімкими життєвими дорогами. Рано осиротів, спробував усього: наймитського хліба, шевського та мулярського ремесла. І, врешті, став пічником. Про це сам Степан Шкурат так згадував: „Пічницьке діло перейшло мені у спадок від діда і батька, котрі завжди брали мене з собою, коли йшли до когось робити піч. Сім’я наша була великою (я був найстаршим з дітей), от і допомагав дідові та батькові прогодувати родину. Про навчання й мріяти не міг. Після смерті батька довелось розпрощатися зі своїм дитинством, йти на самостійні заробітки…”.

У 1905 році на сцені Народного будинку Степан Шкурат зіграв свою першу роль у п’єсі Котляревського „Наталка Полтавка”. Дебют був успішний. Тепер він жив таким життям: удень пічник, в обідню перер­ву бігав на репетицію, а ввечері – актор. У 1910 році він переїздить разом з родиною із Кобеляків, де народився, до Ромен і до останніх днів свого життя пов’язує свою долю з Роменським народним театром, де створює переконливі образи у виставах „Маруся Богуславка” М. Старицького, „Мартин Боруля”, „Суєта”, „Сава Чалий”, „Бурлака” І. Карпенка-Карого, „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка.

Творчий шлях, що розпочинався в самодіяльних театрах, привів Степана Шкурата у велике мистецтво. Відомий кінорежисер І. Кавалерідзе запропонував Шкурату зіграти у своєму першому фільмі „Злива”. С. Шкурат чудово справився з роллю. Далі знімається у фільмах „Перекоп”, „Чапаєв”, „Коліївщина”, „Вершники”, „Запорожець за Дунаєм”, „Тарас Шевченко”. Саме в них чи не найбільше і почав розкриватися талант С. Шкурата. Появу актора з Ромен відразу помітив на екрані славетний митець кіно О. Довженко, який саме готувався до постановки фільмів „Земля”, „Іван”. У цих стрічках Шкурату вдалося розкрити складні шляхи становлення своїх героїв. Цікаво охарактеризував особистість актора перший його режисер І. Кавалерідзе: „Степан Шкурат міг би бути українським Шаляпіним, коли б мав можливість вчитись, а не змушений був годувати 13 дітей. Актор, що не закінчив консерваторії, не мав театральної освіти, став талановитим виразником ідей того часу, в якому він жив. І в цьому саме його сила і краса”.

Степан Шкурат зіграв більше 50 ролей у кіно і на сцені. Багато років був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР. Успіх його виступів завжди був дуже великий. Коли питали, в чому його секрет, він лукаво всміхався, погладжуючи вуса, і казав: „А який там секрет, ніякого секрету немає. Треба тільки не грати, а жити перед камерою, сприймаючи чуже горе, чужі страждання, як свої. Так само і радощі”.

Серед багатьох публікацій, присвячених творчості видатного актора, привертає увагу нарис „Актор із пічників” у книзі „Долі людської мить” сумського письменника П. Нестеренка. В ній емоційно, образно розкрито постать артиста, неповторний талант якого і сьогодні з нами, радує, кличе, виховує.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Шевченко
Шевченко

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення