Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Новини міста Вісті Роменщини До 125-річчя від дня народження С.Й. Шкурата
До 125-річчя від дня народження С.Й. Шкурата
Вісті Роменщини
Середа, 19 січня 2011, 00:00      Ромни, Сумська область

Творець акторського хисту

Ім’я Степана Йосиповича Шкурата – народного артиста України та народного артиста РСФСР було добре відоме і в Україні, і в Росії. Та перш ніж прийшло визнання, йому довелося пройти стрімкими життєвими дорогами. Рано осиротів, спробував усього: наймитського хліба, шевського та мулярського ремесла. І, врешті, став пічником. Про це сам Степан Шкурат так згадував: „Пічницьке діло перейшло мені у спадок від діда і батька, котрі завжди брали мене з собою, коли йшли до когось робити піч. Сім’я наша була великою (я був найстаршим з дітей), от і допомагав дідові та батькові прогодувати родину. Про навчання й мріяти не міг. Після смерті батька довелось розпрощатися зі своїм дитинством, йти на самостійні заробітки…”.

У 1905 році на сцені Народного будинку Степан Шкурат зіграв свою першу роль у п’єсі Котляревського „Наталка Полтавка”. Дебют був успішний. Тепер він жив таким життям: удень пічник, в обідню перер­ву бігав на репетицію, а ввечері – актор. У 1910 році він переїздить разом з родиною із Кобеляків, де народився, до Ромен і до останніх днів свого життя пов’язує свою долю з Роменським народним театром, де створює переконливі образи у виставах „Маруся Богуславка” М. Старицького, „Мартин Боруля”, „Суєта”, „Сава Чалий”, „Бурлака” І. Карпенка-Карого, „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка.

Творчий шлях, що розпочинався в самодіяльних театрах, привів Степана Шкурата у велике мистецтво. Відомий кінорежисер І. Кавалерідзе запропонував Шкурату зіграти у своєму першому фільмі „Злива”. С. Шкурат чудово справився з роллю. Далі знімається у фільмах „Перекоп”, „Чапаєв”, „Коліївщина”, „Вершники”, „Запорожець за Дунаєм”, „Тарас Шевченко”. Саме в них чи не найбільше і почав розкриватися талант С. Шкурата. Появу актора з Ромен відразу помітив на екрані славетний митець кіно О. Довженко, який саме готувався до постановки фільмів „Земля”, „Іван”. У цих стрічках Шкурату вдалося розкрити складні шляхи становлення своїх героїв. Цікаво охарактеризував особистість актора перший його режисер І. Кавалерідзе: „Степан Шкурат міг би бути українським Шаляпіним, коли б мав можливість вчитись, а не змушений був годувати 13 дітей. Актор, що не закінчив консерваторії, не мав театральної освіти, став талановитим виразником ідей того часу, в якому він жив. І в цьому саме його сила і краса”.

Степан Шкурат зіграв більше 50 ролей у кіно і на сцені. Багато років був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР. Успіх його виступів завжди був дуже великий. Коли питали, в чому його секрет, він лукаво всміхався, погладжуючи вуса, і казав: „А який там секрет, ніякого секрету немає. Треба тільки не грати, а жити перед камерою, сприймаючи чуже горе, чужі страждання, як свої. Так само і радощі”.

Серед багатьох публікацій, присвячених творчості видатного актора, привертає увагу нарис „Актор із пічників” у книзі „Долі людської мить” сумського письменника П. Нестеренка. В ній емоційно, образно розкрито постать артиста, неповторний талант якого і сьогодні з нами, радує, кличе, виховує.

Творець акторського хисту

Ім’я Степана Йосиповича Шкурата – народного артиста України та народного артиста РСФСР було добре відоме і в Україні, і в Росії. Та перш ніж прийшло визнання, йому довелося пройти стрімкими життєвими дорогами. Рано осиротів, спробував усього: наймитського хліба, шевського та мулярського ремесла. І, врешті, став пічником. Про це сам Степан Шкурат так згадував: „Пічницьке діло перейшло мені у спадок від діда і батька, котрі завжди брали мене з собою, коли йшли до когось робити піч. Сім’я наша була великою (я був найстаршим з дітей), от і допомагав дідові та батькові прогодувати родину. Про навчання й мріяти не міг. Після смерті батька довелось розпрощатися зі своїм дитинством, йти на самостійні заробітки…”.

У 1905 році на сцені Народного будинку Степан Шкурат зіграв свою першу роль у п’єсі Котляревського „Наталка Полтавка”. Дебют був успішний. Тепер він жив таким життям: удень пічник, в обідню перер­ву бігав на репетицію, а ввечері – актор. У 1910 році він переїздить разом з родиною із Кобеляків, де народився, до Ромен і до останніх днів свого життя пов’язує свою долю з Роменським народним театром, де створює переконливі образи у виставах „Маруся Богуславка” М. Старицького, „Мартин Боруля”, „Суєта”, „Сава Чалий”, „Бурлака” І. Карпенка-Карого, „Дай серцю волю, заведе в неволю” М. Кропивницького, „Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, „Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка.

Творчий шлях, що розпочинався в самодіяльних театрах, привів Степана Шкурата у велике мистецтво. Відомий кінорежисер І. Кавалерідзе запропонував Шкурату зіграти у своєму першому фільмі „Злива”. С. Шкурат чудово справився з роллю. Далі знімається у фільмах „Перекоп”, „Чапаєв”, „Коліївщина”, „Вершники”, „Запорожець за Дунаєм”, „Тарас Шевченко”. Саме в них чи не найбільше і почав розкриватися талант С. Шкурата. Появу актора з Ромен відразу помітив на екрані славетний митець кіно О. Довженко, який саме готувався до постановки фільмів „Земля”, „Іван”. У цих стрічках Шкурату вдалося розкрити складні шляхи становлення своїх героїв. Цікаво охарактеризував особистість актора перший його режисер І. Кавалерідзе: „Степан Шкурат міг би бути українським Шаляпіним, коли б мав можливість вчитись, а не змушений був годувати 13 дітей. Актор, що не закінчив консерваторії, не мав театральної освіти, став талановитим виразником ідей того часу, в якому він жив. І в цьому саме його сила і краса”.

Степан Шкурат зіграв більше 50 ролей у кіно і на сцені. Багато років був солістом Роменського заслуженого самодіяльного хору УРСР. Успіх його виступів завжди був дуже великий. Коли питали, в чому його секрет, він лукаво всміхався, погладжуючи вуса, і казав: „А який там секрет, ніякого секрету немає. Треба тільки не грати, а жити перед камерою, сприймаючи чуже горе, чужі страждання, як свої. Так само і радощі”.

Серед багатьох публікацій, присвячених творчості видатного актора, привертає увагу нарис „Актор із пічників” у книзі „Долі людської мить” сумського письменника П. Нестеренка. В ній емоційно, образно розкрито постать артиста, неповторний талант якого і сьогодні з нами, радує, кличе, виховує.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

2
2

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення