In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Стала Володимирівка цивілізованішою |
Вісті Роменщини |
П'ятниця, 07 жовтня 2011, 07:45 Ромни, Сумська область |
У невеликому селі і людей небагато зібралося. Але вийшли жителі на центральну вулицю у новому одязі, при доброму настрої. Що б там не говорили, а газ у селі - це свято. І полегшення в роботі, і чистота в хаті. І ще багато зручностей.
- Ми вже втомилися чекати, - говорить жінка, що підійшла до гурту, - а коли "потягнули" труби до Діброви, то з'явилася і в нас надія. Сьогодні вона стала реальністю. Районна влада допомогла грошима, організувала підрядників. Люди скооперувалися, зібрали гроші. І нині, як мовиться, ми на коні. На зібранні у с. Володимирівка, на відміну від Діброви, не було мікрофонів, духового оркестру, але свято від цього не стало менш значимим. Від душі мовлені поздоровлення, радість на обличчях, теплий гумор у розмові. Все це ще раз підкреслювало, що газифікація села - подія знаменна й урочиста. Привітали членів кооперативу (а таких 30 господарів) заступник голови Роменської РДА В.І. Карнаух, заступник голови районної ради Н.В. Ващенко, Дібрівський сільський голова П.М. Панченко, начальник Роменського управління з експлуатації газового господарства М.П. Сидоренко. Всі висловили подяку за добру роботу голові кооперативу Володимиру Беркуту. Він, до речі, керівник уже зі стажем, бо провів газифікацію в с. Діброва. Та так добре трудився, що володимирівці запросили й до себе. Під гучні оплески присутніх спалахує факел. - А може, то з балона газ підключили? - жартують дядьки. - Ходімо до хати та на плиті яєчню засмажимо. Сказано - зроблено. Де й взявся полумисок із крашанками, спалахує факелок на плиті й зашкварчало на сковороді. А хатою вже пішов запах похватної селянської страви. Господарка Марія Григорівна Турчин доповнила стіл салатом, смаженою качкою - і люди почали святкувати по-справжньому. Представники влади теж віддячили хазяйці за гостинність - вручили портативну піч. Задоволені жителі села не тільки комфортом, що прийшов у хати, а й увагою, турботою про себе, тим, що життя хоч трішки, але покращується. Микола ГНАТЕНКО |