In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
У творчих вимірах життя |
Вісті Роменщини |
Середа, 26 жовтня 2011, 20:07 Ромни, Сумська область |
Переступаючи життєвий поріг, кожна людина залишає слід на землі: засіяним полем, відкриттями, нащадками, іншими добрими ділами. А рідні, друзі, знайомі на довгі роки бережуть пам’ять про близьку людину, яка відійшла у вічність. Полишив земний світ і знаний на Роменщині громадський діяч, літератор Іван Михайлович Овчаренко, але він продовжує промовляти до нас зі сторінок своїх восьми надрукованих книг. Остання “Незавершені роздуми” побачила світ вже після смерті автора. У центральній районній бібліотеці відбулися її презентація та вечір пам’яті письменника. Зібралися побратими по перу, друзі, колеги, шанувальники його творчості. Відкриваючи вечір, заступник голови Роменської РДА В.В. Ремінець сказав: – З виставкової полиці дивляться на нас книги І.М. Овчаренка. Вони “розмовляють” із сьогоднішніми читачами. Багато незвіданого, повчального, корисного відкриють у них і майбутні покоління. Іван Михайлович останнім часом, перебуваючи на пенсії, працював черговим у райдержадміністрації. Ми часто з ним розмовляли про життя. Він завжди випромінював доброту, життєрадісність, плекав творчі плани, багато з них втілив у книгах. Пам’ять про Івана Михайловича збережеться назавжди як серед шанувальників його творчості, так і друзів, знайомих. Близько дружив з І.М. Овчаренком, працював над збіркою творів місцевих прозаїків та поетів “Роменщина літературна” Григорій Стрельченко. – Доля визначила Івану Михайловичу іншу професію, – відзначив Григорій Степанович, – але він увесь час тягнувся до літературної творчості, в душі залишався поетом. Тому, вийшовши на заслужений відпочинок, з великим завзяттям взявся за перо. Результатом цієї титанічної праці є книги, що, безперечно, мають велике пізнавальне та виховне значення. У житті був скромним, душевним, не в міру працьовитим. Хоча посада заступника голови райвиконкому, на якій пропрацював 20 років, давала велику повноту влади, він ніколи не підвищував голос на підлеглих, прислухався до порад рядових трудівників. Мав чудове почуття гумору. Коли одного разу селяни “затиснули” його в кільце й почали докоряти, що, мовляв, магазини пусті, немає ні сорочки путньої, ні шкарпеток, а ви, районне начальство, розкошуєте, то Іван Михайлович без слів зняв черевика і показав драну шкарпетку. Від такого повороту розмови селяни дружно розсміялися. У цьому був весь Іван Михайлович. Дружелюбний, життєрадісний, з простою селянською “ізюминкою” мудрого господарника. Про це сказав у своєму виступі й Михайло Полуян, який працював на посаді начальника відділу культури райвиконкому: – Він був, як конячка, на яку скільки не поклади – везе, – згадує Михайло Михайлович. – інколи навіть мої обов’язки брав на себе. Поїхав у село, “закрутив” місцеве начальство – і справи пішли. У кожному навіть віддаленому селі діяв музей. До їх створення доклав рук Іван Михайлович. Побутове, медичне обслуговування населення, робота правоохоронних органів, відділень зв’язку – все це лягало на плечі І.М. Овчаренка. Працелюбність йому пригодилася й у літературній діяльності. Днями висиджував у музеях, щось шукав, записував, потім ночами обробляв нотатки. Його історично-документальні нариси, вірші читаються легко, вони зрозумілі, бо розповідають про життя села, яке добре знав автор. Згадали про земляка добрим теплим словом начальник управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Тетяна Кривогуз, голова районної організації ветеранів Надія Карпенко, почесний громадянин м. Ромни Микола Бруяка, Інна Резніченко та інші. Почесний громадянин м. Ромни Володимир Мусієнко прочитав вірш-присвяту І.М. Овчаренку. Енергію мудрих думок і світлих почуттів наш земляк черпав із рідного села Великі Будки, де закопана його пуповина, благословили його батьки в світ широкий. І прожив він життя правдиво, чесно засіваючи ниву добром, не схибивши навіть у малому. Вічна йому пам’ять! Микола ЛАВРИК. |