In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Хто захищатиме довкілля? |
Вісті Роменщини |
Четвер, 21 червня 2012, 21:32 Ромни, Сумська область |
Навколишнє природне середовище залежить від стійкості екологічних систем, різноманітності рослинного й тваринного світу. Багатство кожної людини, в першу чергу духовне, теж залежить від стану довкілля. Та свідомо впливати на нього, а тим більше регулювати його, ми так і не навчилися. Точніше, не захотіли. Саме тому чутки про кінець світу сьогодні здаються більш-менш правдоподібними.
Добре пам’ятаю 1970-ті роки, коли лося, косулю, дикого кабана, зайця і аж ніяк не лисицю можна було запросто зустріти на околицях населених пунктів. Але все тече, все змінюється. Тепер господарями довкілля стали лисиця, колорадський жук, омела біла, амброзія полинолиста… Одна з перших причин такого явища – низька екологічна свідомість, байдужість людини до завтрашнього дня. Типовим явищем стало браконьєрство. В сільському господарстві широко застосовують хімікати. До землі почали ставитися не як до годувальниці, а як до поганої мачухи. Систематично масово спалюють суху рослинність. Забруднюють повітря, воду, ґрунт. Рибу виловлюють цілорічно, навіть під час нересту. Якщо лось, косуля чи кабан забігають до нас із заповідних зон, то жити їм залишається, через тих же браконьєрів, добу чи дві. Сумніви в цьому зникають абсолютно після того, як побачиш зрешечений дробом стенд, що інформує про заповідну зону, наприклад Андріяшівсько-Гудимівського заказника. Тому наші невеликі за площею ліси стали майже стерильними. Значно поменшали, а то й зовсім зникли деякі популяції рідкісних рослин. Нині велика дивина – знайти ділянку, на якій не було б порожньої пластикової пляшки. Світ природи став бідним, а разом з ним зубожіли й ми, передусім морально. Нещодавно під час експедиції територією природно-заповідного об’єкта зустрів голову міськрайонного товариства мисливців і рибалок Юрія Гаркушу. Він бідкався, що вихідними доводиться власним транспортом об’їжджати мисливські угіддя, щоб попередити порушення природоохоронного законодавства. Крім того, держава обмежила повноваження захисників природи, а органи місцевого самоврядування, як і громадські організації, не мають відчутних важелів впливу на порушників. На жаль, система шкільної екологічної освіти теж не може зарадити цій проблемі. Коли ми з Григорієм Стрельченком і Леонідом Проценком запропонували створити по заплаві р. Сула національний природний парк “Верхньосульський”, багато людей не розуміли навіщо, говорили тільки про економію коштів. Незважаючи ні на що, парк створили відповідно до указу Президента України. Однак далі ця благородна справа не пішла. Крім того, скоротили місцеве відділення екологічної інспекції. Куди й до кого тепер звертатися щодо порушень природоохоронного законодавства – невідомо. Жити одним днем стало модно. Причиною цього чомусь вважають економічну кризу. Насправді криза – в наших душах. Та недаремно кажуть: як гукають, так і відгукуються… Володимир ЛИТОВКА, колишній громадський інспектор з охорони довкілля. |