Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Новини міста Вісті Роменщини Сонячна дорога поета До 100-річчя від дня народження А.С. Малишка
Сонячна дорога поета До 100-річчя від дня народження А.С. Малишка
Вісті Роменщини
Понеділок, 26 листопада 2012, 22:19      Ромни, Сумська область
Український поет, перекладач, літературний критик Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в Обухові в родині шевця. «Сім’я наша, – згадував він, – була велика – одинадцятеро дітей та батько з матір’ю, старенька бабуся”.  

Його дитинство було нужденним, але освітленим родинною злагодою та материнською ласкою, наукою шляхетних учителів. Маючи тонку й вразливу душу, спостережливе око, природний талант, майбутній поет свідомо та підсвідомо вбирав у себе звичаї народу, перлини його поетичної творчості, духовне багатство, лад рідної мови, щоб потім на цьому родючому ґрунті виростити свою оригінальну, самобутню, чарівну поезію.

Андрій Малишко почав писати вірші ще школярем. Задаток незвичайного таланту побачив у нього вчитель географії В. Грушецький. Спочатку Андрій вступає до Київського технікуму. Вибір помилковий, але хлопець думав тоді лише про те, як би скоріше “стати на ноги”. У 1929 році Малишко вступив до Інституту соціального виховання. Вступний екзамен із літератури приймав М. Зеров, який одразу ж помітив літературні здібності абітурієнта. Згодом він представив його своїм товаришам, зокрема Максиму Рильському. Перші вірші майбутнього поета надрукували в 1930 р. Протягом 1936-1940 років Малишко видав вісім збірок. Цей доробок досі зберігає свіжість незаідеологізованих фрагментів інтимної лірики.

Сформувався Андрій Малишко як поет у роки Другої світової війни, яку пережив не на відстані, а безпосередньо на фронті. В хаосі зруйнованих селищ і міст, в розгулі смерті, в диму пожеж, у гуркоті битв поет не втрачав оптимізму. Це йому належать слова любові й надії, слова, в яких окреслене моральне кредо поета. “Батьківщино моя, бачу тебе в майбутньому. Жайворонки дзвонять у синьому небі, пшениця колосом шумить від Полісся до Приазов’я... Стоїш ти, як веселка після дощу, висока та барвиста, як дівчина, струнка і привітна, в яблуневому саду чи, може, як мати, що чекає на своїх синів... Я схиляю голову перед тобою, бо бачу невимовну красу твою, чую мелодію невідомих пісень, яких ми не знали, але хотіли створити, чую казки твої, про які ми тільки мріяли в криваві жорстокі дні”.

Багато щирих друзів було в Андрія Малишка. Разом з Остапом Вишнею, Олександром Довженком, Максимом Риль­ським вони складали славний квартет. На тій дорозі, якою йшли, враз лишився він один. Коли туга спогадів нестерпно тиснула на серце, друзі оживали на папері. Андрій Малишко був мостом між двома поколіннями українських митців. З одного боку ним не просто опі­кувалися по-батьківському, але дружили як із ровесником Максим Рильський і Остап Вишня, а з іншого він сам приваблював до себе тодішню літературну молодь, пізніше відому під іменами “шестидесятників”.

Символом духовного пристановища, моральним сонцем Андрія Малишка була мати – високоталановита людина, яка знала безліч пісень, чудово їх виконувала й передала своєму синові цей скарб. Вона час­то бувала в письменницькому товаристві сина. Розумом і співами не поступалася ні перед ким. Розмова з матір’ю подумки і всюди, де випадають поетові хвилини творчої самоти, – одна з форм Малишкової душі. Образ матері його улюблений і, можливо, найкращий, над яким трудився все життя. Яскравим прикладом є пісня “Рідна мати моя” на музику Платона Майбороди.

Ніжною блакитною стріч­кою вплелася Малишкова пісня у розмаїття пісень україн­ського народу. На його слова написали більше ста музичних творів такі видатні композитори, як Л. Ревуцький, Г. Козицький, М. Вербицький, А. Штогаренко, О. Білаш, брати Платон і Георгій Майбороди та інші. Особливо плідно він працював із Платоном Майбородою. Часто поет писав слова до вже створеної мелодії. Він тонко розумів і відчував слово в музиці, структуру майбутньої пісні. Характерною в цьому відношенні є робота над піснею “Ми підем, де трави похилі”. Платон Майборода імпровізував на роялі цю мелодію, а Андрій Малишко натхненно відтворював її в словах.

Помер Андрій Самійлович Малишко 17 лютого 1970 року. Людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства згоріла дочасно, ніби впала на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу красу своїх пісень. Ці золоті розсипи є сонячною дорогою пам’яті великому поетові, який любив Україну, любив свій народ і поділяв його радості й скорботу.

До 100-річчя від дня наро­дження Андрія Малишка у Великобубнівській, Ріпчанській, Хоминцівській, Андріївській бібліотеках пройшли літературно-музичні вечори, засідання літературних клубів, інформаційні години. В Роменській районній бібліотеці цій даті присвятили літературно-музичну вітальню “Малишкова пісня”, до якої запросили старшокласників ЗОШ № 5. Окрасою заходу стали пісні Андрія Малишка, які виконала  Любов Усова. Присутні також переглянули уривки з музичного фільму “Літа молодії”, в якому прозвучало багато пісень на слова поета.

Неля КУБАТКО,

бібліограф районної бібліотеки.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Урочистий мітинг
Урочистий мітинг

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення