Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Новини міста Вісті Роменщини «Ми знали, що дозиметри можуть помилятися...»
«Ми знали, що дозиметри можуть помилятися...»
Вісті Роменщини
Середа, 29 квітня 2009, 13:21      Ромни, Сумська область
Все частіше чуємо тривожні повідомлення про вивіз із Чорнобиля "брудного" металу. Далекого 1986 року цього не могли навіть припустити ті, хто слідкував за порядком у Чорнобильському районі. Один з останніх міліціонерів, які чергували в десятикілометровій зоні з травня по грудень 1986-го, нині працює в Роменському міськвідділі міліції.

 

- Ми були єдиними, хто охороняв майно громадян, і мародерства не допускали, - розповідає колишній командир відділення роти ППС Чорнобильського райвідділу міліції М.І. Башта. - Та й люди тоді були щиріші. Запам'яталося, як допомагали забирати речі  господарці, яка повернулася за ними вже після евакуації. У квартирі ще відчувалося тепло родини, яка тут мешкала. Пліснявий хліб, поспіхом кинуті речі...

 

Напевно, за таких обставин посягання на залишене майно розцінювалося як святотатство. Ліквідатори ніколи не зможуть змінити ставлення до подібних випадків. Микола Башта не забуде, як виглядає сумнозвісна ЧАЕС, та й стан здоров'я завжди про це нагадуватиме. Але най­глибше врізалися в пам'ять не страшні спогади про сумнозвісний енергоблок чи "ядерний" ліс з осипаною хвоєю, а тепле відчуття єд­ності, яке за радянської пори називали інтернаціоналізмом.

 

- Ми знали, що дозиметри можуть помилятися, - згадує "чорнобилець", - але все одно виходили на патрулювання... заради Батьківщини. І що б там не говорили, Щербицький (перший секретар ЦК КПУ) зробив усе можливе, щоб якомога швидше збудувати саркофаг. Зараз патріотизм "не в моді", та й не про це варто вести мову. Ми були просто солдатами, які виконували накази, цілком усвідомлюючи, на що йдуть.

 

Тоді це розуміли всі. Микола Іванович з теплотою згадує, як водії АТП-15948 везли для нього (нехай і земляка, але звичайного "мента") чисту воду з Ромен. Як ділили тяготи служби із земляком Костею Саміним (тоді ніхто по-батькові не питав), який згодом "скуштував" і чеченської війни, нині мешкає аж у Новосибірську. А соратники Віктор Сачков (Під­москов'я), Манолій Бабух (Чер­нівці), Володя Дідусенко (Чер­нігів) так і не встигли "добрати" 25 рентген, померли у 1987 році. Важко залишатися наодинці з такими спогадами. Однак оптимізму Миколи Башти можна лише позаздрити. Він вважає, що живе завдяки лікарю Юзефі Анато­ліївні (прізвище забулося), яка спостерігала за ним у госпіталі. Її настанови досі допомагають триматися в строю.

 

- Якби тоді можна було роздавати нагороди, їх передусім мали б отримати солдати строкової служби, які за допомогою звичайних лопат "гасили" палаючий реактор, - вважає він. - Вони вмирали, як і належить солдатам, не обурюючись нестачею пільг. Смерть - справа солдатська. Шкода лише, що неможливо стати перед ними на коліна. А героями там були всі - і водії бетономішалок, і дівчата-кухарі, які цілодобово на КПП варили справжній домашній борщ. Є речі, які робиш не за гроші чи нагороди, досить простого щирого "спасибі". Дружинам і дітям ліквідаторів, які ви­страждали найбільше, хочеться сказати: "Простіть", а вдовам що можна сказати? На жаль, такі події забирають найкращих. Якби цих людей можна було б повернути, жили б ліпше. А зараз головне, щоб минуле не тягнуло назад...

 

Радіаційні "металісти", напевно, не розуміють небезпеки, яку несуть передусім собі. Шкода, що багато людей, які б могли їм це пояснити, полягли в боротьбі з ядерним монстром, а тих, хто вижив, залишилося дуже мало.

 

Денис МЯГКОВИЧ.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Масляня
Масляня

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення