Ромны. Romny. Ромни. інфо

У часи лихоліть, бід та нещасть, коли всі шляхи виходу зі складної ситуації були вичерпані, люди зверталися до Бога. Бо саме він - довготерпеливий та милостивий, завжди і всюди приходив на допомогу. А просити найнеобхіднішого у Всевишнього найкраще разом. Бо Ісус Христос сказав "… Де двоє чи троє в Ім'я моє зібрані, - там і я серед них". (М. 18.20)

Жителі с. Житне вирішили створити церковну громаду. У селі пустувало приміщення сільського клубу (за переказами, люди починали будувати церкву, а вже потім "совіти" звели культурну точку), місцева влада на прохання віруючих передала його під церкву.

Допоки документи про створення церковного приходу "варилися" в облдержадміністрації, приміщення клубу залишалося на замку, та жителі щонеділі збиралися на подвір'ї закладу. На підвіконні ставили ікону Святого Миколая, запалювали свічку і читали акафіст. Просили, щоб він допоміг у відродженні храму в селі. А на нинішнього Спаса настоятель храму Святого Стефана (с. Овлаші) Георгій провів службу, освятив воду. Віруючих зібралося, як і очікувалося, дуже багато. Прийшли люди із сусідніх сіл - Миколаївки, Погребів. Урочистість, блаженство, утаємниченість панували у всьому. Святково зодягнуті прихожани створили коло у декілька рядів, виставили корзинки з яблуками, грушами, квітами, баночками води. Поміж всіх цих дарів природи полум'яніють свічки.

Відрадно, що на відправі було багато молодих людей.

Під час служби біля майбутнього храму витала якась одухотвореність і пробуджувала в душах людей потяг до добра. Саме так прокладається місток від людського земного до Божественного небесного.

Микола ЛАВРИК.