Ромны. Romny. Ромни. інфо

Життя, повне фарб
Тандем-пресс
П'ятниця, 28 серпня 2009, 13:06      Ромни, Сумська область

Сергій Півторак – відомий художник, він автор незліченної кількості картин, багато із яких прикрашають музеї, приватні колекціїСергій Півторак – відомий художник, він автор незліченної кількості картин, багато із яких прикрашають музеї, приватні колекції. 30 серпня він відзначить 40-річний ювілей. Тому поспілкуватися з ним напередодні круглої дати було вкрай доречно.

сайт  http://pivtorak.romny.info

- Сергію Миколайовичу, з чого почалося Ваше захоплення малюванням?

Мені з дитинства подобалося малювати. Познайомившись із відомим роменським художником Валерієм Зосенком, я став приділяти все більше уваги мистецтву. Валерій Купріянович на той час працював у будинку культури і паралельно з цим вів художню студію. З 14 років я став його постійним учнем, він хвалив мої роботи. Разом зі мною вчилася малюванню в нього і Надія Полуян-Внукова. Я писав пейзажі, але вони не виходили такими красивими, як того хотілося. А причину цього я збагнув лише тоді, коли почав вивчати малювання професійно в університеті. Також прислухався до порад Валерія Купріяновича і з часом все почало виходити.

 

- Що Вас надихає? У якому стилі подобається малювати?

Найчастіше натхненням слугує природа, особливо наш український пейзаж. От наприклад минулого року був у Чорногорії, але роботи там не вдаються так добре, як змальовані з рідного краю. Не знаю чому, але чужими краєвидами не проникаєшся так сильно, як рідними, та й милуватися я звик саме українськими красотами. А щоб вдихнути життя в картину, треба працювати на природі, писати з натури і багато експериментувати з кольорами, стилями.

В основному у мене олійний живопис. Пробував також темперою, ця фарба швидше сохне, але вона має менше можливостей, ніж олія. Часто ескіз виконую темперою, а закінчую вже маслом.

 

- В чому особливість малювання людей?

Людей малювати доволі складно. Головне – знати її. Наприклад, по фотографії сприймаєш людину по-своєму, а в живу бачиш її по-іншому. Потрібно саме живе спілкування, щоб правильно передати міміку, вираз очей. Нещодавно я закінчив писати репродукцію «12 апостолів», після неї обличчя стало простіше малювати.

 

- Сергію Миколайовичу, Ви прискіпливо ставитеся до своїх творів?

Якщо ти бачиш недоліки у своїх творах, значить  професійно ростеш. Коли власні роботи починають подобатися, то пішов спад у розвитку творчості. А іноді написав картину, і вже не хочеться у ній щось змінювати. Адже її творив під особливим натхненням, і додавати деталі шкода. Краще проекспериментувати у наступній роботі.

 

- Ви художник, молодий за віком, але досвідчений за кількістю написаних робіт і напрямками творчості. Чи є у Вас послідовники?

Поки що учнів немає. На це не вистачає часу, бо треба вести більш «осідлий» спосіб життя. А я постійно їжджу – виставки, пленери, подорожі. Хоча можливо скоро і буду працювати з дітьми, бо часто звертаються із таким проханням. Взагалі, робота з учнями – це чудовий стимул для творчості. Одночасно ти і вчиш інших, і сам дізнаєшся щось нове.

 

- Художники регулярно влаштовують пленер. В чому його особливість?

Це спілкування з іншими майстрами. Ми збираємося невеликим колективом і в одному місці пишемо картини. Пленер триває кілька днів і щодня ми малюємо. А суть його – робота у групі. Це чудова перевірка своїх навичок як художника. Саме на пленері стикаєшся з різними школами мистецтва, з різними талановитими людьми. У такому середовищі відбувається взаємообмін досвідом. Часто ділимося враженнями від картин колег, відмічаємо недоліки і здобутки, оригінальні ідеї. Чужа робота сприймається по-іншому, і поглянувши свіжим оком на картину, легше виявити недопрацювання, ніж на власній. Скоро їду на щорічний міжнародний пленер у Тростянці. Потім виставимо свої роботи на виставках.

 

- Пане Сергію, чи можна навчити людину малюванню?

Я переконаний, що навчити цьому мистецтву можна кожного. Просто у різних людей різний віковий ценз, протягом якого вони мають здатність хоч чомусь вчитися. А з дитинства це можна розвинути у будь-кого. Головне – системність. Принцип дуже схожий на навчання письму – спочатку вчать писати окремі палички, потім – слова, а потім – твори. Я це перевірив, коли викладав малювання у школі №1. Інша специфіка – не всім навчання дається однаково легко. Одні працюють з любов’ю, інші – без бажання. Малювання дуже схоже на почерк: у кожного є свій власний. Я в першу чергу вчив дітей не малюванню, як процесу, а художньому мисленню. До того ж, малювання впливає на всі сфери життя. Воно вчить правильно сприймати кольорову палітру, поєднувати різні відтінки, помічати широкий діапазон кольорів навколо нас.

Щодо власних дітей, то я їх не навчав малюванню спеціально. Просто вони спостерігали, як працюю я, і тому зараз обидва моїх сини створюють красиві картини. Також на мою думку, щоб цінувати прекрасне, треба ходити на виставки в музеї, галереї. Тоді розвиватиметься  гармонія. А завдання мистецтва саме в цьому полягає – виховати і зробити людину більш благородною.

 

- Ви згадали про викладацьку роботу. А зараз де працюєте?

Окрім роботи в школі вчителем малювання був також у музеї завідувачем художнього відділу. Але коли мене ставлять у певні рамки, це пригнічує і давить на мене. Простіше знаходитися в гармонії з собою тоді, коли не обмежується твоя свобода і політ фантазії. Зараз я вільний художник, але часу втілити все задумане,  як і раніше, не вистачає. Давно планую написати портрет дружини. Однак то вона не має часу позувати, то мені треба працювати над замовленнями.

 

- Скільки часу займає створення однієї роботи? Вам часто замовляють картини. Що найчастіше просять намалювати?

Одна картина може займати кілька місяців, а може менше. Я не підраховую кількість написаних робіт, але за рік можу створити більше 200 картин. Із замовлень найбільше краєвидів Ромен. Такі  замовлення із задоволенням виконую, адже це саме те, що я найбільше люблю.

 

- Мабуть, задам найскладніше питання. Чим  для Вас є малювання?

Мистецтвом потрібно жити, тільки тоді це справжнє. Заняття малюванням схоже  на діагноз. Я не скажу, що це важкий шлях, але це великий тягар, який постійно з тобою. Працювати потрібно тільки коли є настрій відповідний. Також це подібно на заняття спортом. Ми спортсменів бачимо на змаганнях, де видно лише кінцевий результат, а довгого процесу підготовки і тренувань не помітно. Так і художник – часто працює для «шафи», що нікому не показує, розвиває свої вміння. Кожна робота забирає багато часу, сил. Але трапляється, що кінцевого бажаного результату досягти не вдається. Найголовніше – творити із натхненням.

 

Прес-досьє

Сергій Півторак народився 30 серпня 1969 року в Ромнах. Закінчив Харківське державне художнє училище і художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету. Член Національної спілки художників України. Сергій є активним учасником багатьох виставок місцевого, регіонального та міжнародного значення. Творчий діапазон робіт охоплює від класичного реалізму до імпресіонізму.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Мітинг
Мітинг

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення