Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини «РайЗ-МАКСИМКО» влучно цілить...
«РайЗ-МАКСИМКО» влучно цілить...
Вісті Роменщини
П'ятниця, 11 грудня 2009, 08:50      Ромни, Сумська область

Нині українці, розчарувавшись у "штатних" полі­тиках недалекого минулого, які керуються гаслом: "Маємо те, що маємо", покладають надію на молодих, незаангажованих, з неординарним мисленням та підприємницькою стрункою людей. Так  є і в нижчих ланках управління, зокрема й серед керівників сільгосппідприємств.

 

Один із них - директор Роменської філії ЗАТ "Райз-Максимко" Олександр Васильович Іващенко. Народився він у с. Біловод. Трудовий стаж розпочав трактористом, закінчив сільськогосподарський технікум, згодом Сумський національний аграрний університет. І дослужився до керівника одного з кращих у районі господарства. Йому 32 роки, одружений, має 12-річну доньку. Сьогодні Олександр Васильович наш співрозмовник.

 

- Олександре Васильовичу, пам'ятаю, як вас після "помаранчевої революції" обирали головою правління ЗАТ ім. Щорса. Земляки тоді довірили вам цю відповідальну посаду обережно. Дехто висловлювався, мовляв, молодий, недосвідчений. Сьогодні можна констатувати: люди не помилилися у своєму виборі. А як ви оцінюєте свою роботу?

 

- На це запитання краще б відповіли селяни. Але вже за те, що господарство вдалося зберегти, а на сьогодні ще й розширити, мені можна поставити хоча б "трійку". У районі під час так званих реформ вижило менше десяти сільгосппід­приємств із сорока п'яти. І це завдяки ентузіазму, великому практичному досвіду таких керівників, як І.Ф. Сухарь (ЗАТ "Україна"), М.М. Яременко (ЗАТ ім. Тельмана), П.О. Черненко (ДГ "Агрофірма "Надія") та інших. Я прийняв господарство із боргами більш як два мільйони гривень і, як мовиться, правдами і неправдами вдалося з ними розрахуватися. Не сидів у кабінеті за столом, а їздив, вишукував, де б вигідніше продати зерно, взяти позику. І поступово піднялися духом, люди мали роботу, заро­бітну плату, зберегли тваринницьку галузь, техніку, при­чіпні знаряддя.

 

- Нинішнього року ЗАТ ім. Щорса почало співпрацювати з інвестором - ЗАТ "Райз-Максимко". Чи дало таке партнерство позитивні результати і які плани на майбутнє?

 

- Великотоварне виробни­цтво завжди має переваги над дрібним. Є можливість маневрувати технікою, коштами, реалізовувати продукцію більшими партіями. До возз'єднання з "Райзом" у мене боліла голова, де взяти кошти на бензин, як відремонтувати стару техніку. Нині все змінилося. Машинні знаряддя надійшли нові, високопродуктивні, є досвідчені кадри. Ми не задумуємося, чим орати, жнивувати, а міркуємо над тим, де запозичити передове, прогресивне та запровадити його в себе. Ще й таке: чи могло б ЗАТ ім. Щорса самотужки виростити буряки на 2800 гектарах та ще й одержати врожай більш як 400 центнерів з гектара. Звісно - ні!

 

Інвестор виділив гроші, ресурси на цю високозатратну культуру. Валовий збір, за прогнозами, становитиме 130-140 тисяч тонн коренів. Це десь 50% цукрової сировини, яка виробляється в області. На сьогодні копання буряків завершено.

 

Цукрові буряки - це ще й жом, меляса, тобто цінний корм для худоби.

 

- Як, до речі, у вас справи у тваринницькій галузі?

 

- Відремонтували старі сараї і нарощуємо поголів'я. Нині на фермах нараховується 1000 голів ВРХ, з них 155 корів. З при­ходом інвестора покращилася кормова база, зросли й надої. За 10 місяців цього року отримали по 3345 кілограмів молока від корови, що на 772 кг більше, ніж торік. Стадо корів плануємо збільшити до 400 голів та збудувати цех з виробництва молока, розширимо і відгодівлю.

 

- Олександре Васильовичу, ви працювали начальником мехзагону за так званої командної системи управління. Яку відчуваєте різницю?

 

- Тоді йшла рознарядка з області, району, що сіяти і коли. Бувало, що жито ще зеленувате, а дають команду молотити. Щоб не послухатися, не могло бути й мови. Нині ж маємо цілковиту самостійність, а так цікавіше працювати. Все залежить від тебе та підібраної команди. Важливо також і те, що надійшла потужна надійна техніка. Для прикладу, ми збирали за добу цукристі на 200 гектарах. Та й урожай 400 центнерів з гектара й уві сні не міг приснитися. Це все дають нові технології, дисциплінованість, висококласність механізаторів. Їх середня заробітна складає 1200 гривень за місяць, а в жнива отримували по 5-6 тисяч.

 

Старанністю в роботі відзначаються Сергій Яценко, Володимир Моголівець, Михайло Бабенко, Сергій Зубко. Великий вклад у виробництво роблять головний агроном О.М. Шолудько, інженер М.П. Олексієнко, бригадир О.П. Назаренко, заступник директора з тваринництва В.П. Шебедя.

 

- Працююче господарство - це й полегкість для селян, їх матеріальна підтримка. Чи не так?

 

- На виробництві зайнято 120 осіб. Власники паїв одержують дивіденди. Кожен орендодавець отримав по 5 центнерів зерна, цукор (до речі, по 6,4 грн. за кілограм), а за бажанням у кінці року ще й гро­ші. Виплачуємо оренду на суму 3% вартості земельного паю. Окрім того, до послуг селян хлібопекарня, олій­ниця, крупорушка. Надаємо транспорт для ремонту доріг, частково оплачуємо й послуги з водопостачання. В обслуговуванні об'єк­тів соціальної сфери села ні в чому не відмовляємо.

 

- У вас, чув, є і футбольна команда.

 

- Так, називається "Райз-Максимко". Беремо участь у змаганнях. Я й сам, до речі, одягаю форму і виходжу на поле. Доки бігаю, голова відпочине. А взагалі спорт, культурний відпочинок для молоді потрібно більше практикувати, щоб силу, завзяття направити в потрібне русло.

 

- Ми стоїмо на порозі виборів, і ця подія тією чи іншою мірою торкається кожного. Надієтеся, що стануться зміни на краще?

 

- Хочеться так думати, але ми - такий народ, що важко  догодити. На адресу нині діючого Президента можна почути незадовільні відгуки. Мовляв, і того не зробив, і там не допрацював. Всім нам хочеться всього і відразу. Але так не буває. У цьому особливо пересвідчилися ми, селяни. Висіваємо весною зерно, плекаємо його, та сталася якась невправка, втрутилася погода - і вже не маємо бажаного результату. Та це ж у маленькому трудовому колективі, а президент "очолює" всю країну.

 

До того ж першій особі в державі не все під силу за виписаними правами та обов'язками. Деякі гілки влади замість того, щоб допомагати главі держави, ставлять палиці в колеса.

 

От нам, сільгоспвиробникам, для прикладу, не виплатили дотацій на вирощення сільгоспкультур, як було торік, не виділяються пільгові кредити. Але ж це прерогатива уряду. І таких прикладів можна навести багато. Та люди у всіх негараздах звинувачують не окремі державні структури, а всю владу разом. Отож потрібно не займатися сварками, взаємними образами, а об'єднавшись працювати.

 

Розмову записав

Микола ЛАВРИК.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

konotop1
konotop1

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення