Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини «РайЗ-МАКСИМКО» влучно цілить...
«РайЗ-МАКСИМКО» влучно цілить...
Вісті Роменщини
П'ятниця, 11 грудня 2009, 08:50      Ромни, Сумська область

Нині українці, розчарувавшись у "штатних" полі­тиках недалекого минулого, які керуються гаслом: "Маємо те, що маємо", покладають надію на молодих, незаангажованих, з неординарним мисленням та підприємницькою стрункою людей. Так  є і в нижчих ланках управління, зокрема й серед керівників сільгосппідприємств.

 

Один із них - директор Роменської філії ЗАТ "Райз-Максимко" Олександр Васильович Іващенко. Народився він у с. Біловод. Трудовий стаж розпочав трактористом, закінчив сільськогосподарський технікум, згодом Сумський національний аграрний університет. І дослужився до керівника одного з кращих у районі господарства. Йому 32 роки, одружений, має 12-річну доньку. Сьогодні Олександр Васильович наш співрозмовник.

 

- Олександре Васильовичу, пам'ятаю, як вас після "помаранчевої революції" обирали головою правління ЗАТ ім. Щорса. Земляки тоді довірили вам цю відповідальну посаду обережно. Дехто висловлювався, мовляв, молодий, недосвідчений. Сьогодні можна констатувати: люди не помилилися у своєму виборі. А як ви оцінюєте свою роботу?

 

- На це запитання краще б відповіли селяни. Але вже за те, що господарство вдалося зберегти, а на сьогодні ще й розширити, мені можна поставити хоча б "трійку". У районі під час так званих реформ вижило менше десяти сільгосппід­приємств із сорока п'яти. І це завдяки ентузіазму, великому практичному досвіду таких керівників, як І.Ф. Сухарь (ЗАТ "Україна"), М.М. Яременко (ЗАТ ім. Тельмана), П.О. Черненко (ДГ "Агрофірма "Надія") та інших. Я прийняв господарство із боргами більш як два мільйони гривень і, як мовиться, правдами і неправдами вдалося з ними розрахуватися. Не сидів у кабінеті за столом, а їздив, вишукував, де б вигідніше продати зерно, взяти позику. І поступово піднялися духом, люди мали роботу, заро­бітну плату, зберегли тваринницьку галузь, техніку, при­чіпні знаряддя.

 

- Нинішнього року ЗАТ ім. Щорса почало співпрацювати з інвестором - ЗАТ "Райз-Максимко". Чи дало таке партнерство позитивні результати і які плани на майбутнє?

 

- Великотоварне виробни­цтво завжди має переваги над дрібним. Є можливість маневрувати технікою, коштами, реалізовувати продукцію більшими партіями. До возз'єднання з "Райзом" у мене боліла голова, де взяти кошти на бензин, як відремонтувати стару техніку. Нині все змінилося. Машинні знаряддя надійшли нові, високопродуктивні, є досвідчені кадри. Ми не задумуємося, чим орати, жнивувати, а міркуємо над тим, де запозичити передове, прогресивне та запровадити його в себе. Ще й таке: чи могло б ЗАТ ім. Щорса самотужки виростити буряки на 2800 гектарах та ще й одержати врожай більш як 400 центнерів з гектара. Звісно - ні!

 

Інвестор виділив гроші, ресурси на цю високозатратну культуру. Валовий збір, за прогнозами, становитиме 130-140 тисяч тонн коренів. Це десь 50% цукрової сировини, яка виробляється в області. На сьогодні копання буряків завершено.

 

Цукрові буряки - це ще й жом, меляса, тобто цінний корм для худоби.

 

- Як, до речі, у вас справи у тваринницькій галузі?

 

- Відремонтували старі сараї і нарощуємо поголів'я. Нині на фермах нараховується 1000 голів ВРХ, з них 155 корів. З при­ходом інвестора покращилася кормова база, зросли й надої. За 10 місяців цього року отримали по 3345 кілограмів молока від корови, що на 772 кг більше, ніж торік. Стадо корів плануємо збільшити до 400 голів та збудувати цех з виробництва молока, розширимо і відгодівлю.

 

- Олександре Васильовичу, ви працювали начальником мехзагону за так званої командної системи управління. Яку відчуваєте різницю?

 

- Тоді йшла рознарядка з області, району, що сіяти і коли. Бувало, що жито ще зеленувате, а дають команду молотити. Щоб не послухатися, не могло бути й мови. Нині ж маємо цілковиту самостійність, а так цікавіше працювати. Все залежить від тебе та підібраної команди. Важливо також і те, що надійшла потужна надійна техніка. Для прикладу, ми збирали за добу цукристі на 200 гектарах. Та й урожай 400 центнерів з гектара й уві сні не міг приснитися. Це все дають нові технології, дисциплінованість, висококласність механізаторів. Їх середня заробітна складає 1200 гривень за місяць, а в жнива отримували по 5-6 тисяч.

 

Старанністю в роботі відзначаються Сергій Яценко, Володимир Моголівець, Михайло Бабенко, Сергій Зубко. Великий вклад у виробництво роблять головний агроном О.М. Шолудько, інженер М.П. Олексієнко, бригадир О.П. Назаренко, заступник директора з тваринництва В.П. Шебедя.

 

- Працююче господарство - це й полегкість для селян, їх матеріальна підтримка. Чи не так?

 

- На виробництві зайнято 120 осіб. Власники паїв одержують дивіденди. Кожен орендодавець отримав по 5 центнерів зерна, цукор (до речі, по 6,4 грн. за кілограм), а за бажанням у кінці року ще й гро­ші. Виплачуємо оренду на суму 3% вартості земельного паю. Окрім того, до послуг селян хлібопекарня, олій­ниця, крупорушка. Надаємо транспорт для ремонту доріг, частково оплачуємо й послуги з водопостачання. В обслуговуванні об'єк­тів соціальної сфери села ні в чому не відмовляємо.

 

- У вас, чув, є і футбольна команда.

 

- Так, називається "Райз-Максимко". Беремо участь у змаганнях. Я й сам, до речі, одягаю форму і виходжу на поле. Доки бігаю, голова відпочине. А взагалі спорт, культурний відпочинок для молоді потрібно більше практикувати, щоб силу, завзяття направити в потрібне русло.

 

- Ми стоїмо на порозі виборів, і ця подія тією чи іншою мірою торкається кожного. Надієтеся, що стануться зміни на краще?

 

- Хочеться так думати, але ми - такий народ, що важко  догодити. На адресу нині діючого Президента можна почути незадовільні відгуки. Мовляв, і того не зробив, і там не допрацював. Всім нам хочеться всього і відразу. Але так не буває. У цьому особливо пересвідчилися ми, селяни. Висіваємо весною зерно, плекаємо його, та сталася якась невправка, втрутилася погода - і вже не маємо бажаного результату. Та це ж у маленькому трудовому колективі, а президент "очолює" всю країну.

 

До того ж першій особі в державі не все під силу за виписаними правами та обов'язками. Деякі гілки влади замість того, щоб допомагати главі держави, ставлять палиці в колеса.

 

От нам, сільгоспвиробникам, для прикладу, не виплатили дотацій на вирощення сільгоспкультур, як було торік, не виділяються пільгові кредити. Але ж це прерогатива уряду. І таких прикладів можна навести багато. Та люди у всіх негараздах звинувачують не окремі державні структури, а всю владу разом. Отож потрібно не займатися сварками, взаємними образами, а об'єднавшись працювати.

 

Розмову записав

Микола ЛАВРИК.

 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Масляня
Масляня

Вхід на Ромни. інфо