In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Про смугастого Тигра, каліфорнійський грип та ще дещо |
Вісті Роменщини |
Вівторок, 26 січня 2010, 11:15 Ромни, Сумська область |
Не вірять люди ні собі, ні обіцянкам правителів. Тільки з наближенням Нового року починають сподіватися, що станеться казкове диво і зашморг бідності, невизначеності трішки послабне. Особливо ж мають надію на Рік Тигра та ще й Металевого.
Яків Одуд, продавши на ринку квасолю та гарбуза, плентався додому. Аж ось із агітаційних наметів вибігли молодики і тицьнули йому з десяток календариків з портретами кандидатів на найвищу державну посаду. Чоловік пришпилив їх у хаті на стіні, присів на стільчик і, звертаючись до всіх, а найбільше до того портретика, де смугастий звір красується, почав просити:
- Ти, Тигре, розумний, найближчий до царя звірів Лева. Зглянься наді мною і зроби так, щоб у кишені цілий рік дзвеніли гроші. Не багато, хоча б зо п'ять гривеньок щодня, щоб вистачило на чвертку самограю.
Яків уже уявив, що горілка приємно булькотить у горло, віддає теплом, як раптом стусан у спину і суворий окрик дружини.
- Оце тобі п'ятьорка, а це десятка! - Сонька без зла, але дошкульно товкла свого муженька межи плечі. - А те, що в онуки пальтечко полізло та олії на засмажку капля - тобі байдуже. Лив би й лив у своє жлукто.
- І олію замовлю, і сальця, і крупи гречаної, - старався задобрити Яків дружину. - Але ж найперше попрошу тобі шубу норкову, щоб ти в мене була, як панянка. А я сидів би та милувався твоєю красою.
- Ага, попроси. На кшталт того, як дід клянчив гостинці у золотої рибки біля моря. Так вона залишила бабу біля розбитого корита. Отак і нас правителі "кинули" напризволяще.
- Е-е-е! Не кажи. - Яків дістав з-під шапки куций недопалок, припалив, смачно затягнувся. - Бачила по "телеящику", як депутати організовано та надійно трибуни блокують. Так бідненькі за правду, за народ стоять, що аж сорочки на них тріщать.
- Ти не їхні сорочки жалій, а себе, телепень нещасний, - Сонька примирливо погладила чоловіка по великій, як сковорідка, лисині. - Хоча правда твоя, цікаві водевілі депутати та інші правителі на телеекранах розігрують, справжні тобі бойовики представляють. Часто штовхаються, як цапки на пасовищі, а буває, що б'ються по-справжньому. Особливо агресивно веде себе головний страж порядку країни. То із столичним мером у двобої зійдуться то з екс-міністром чубиться. Навіть за кордоном у Німеччині свою честь відстоював. А що? Хай не лізуть.
- Отож за тими бійками ніколи ні йому, ні прокурорам безпосередньо своїм ділом зайнятися, - відчуваючи підтримку чоловіка пішла у наступ на силові структури Сонька. - А порушників закону чималенько розвелося. Там суддю-засівальника за взятку взяли, там генерала-втікача нишпорки із СБУ на одному із хуторів відшукали, хоча військовик не дуже й ховався, на вигоні бичків пас. Ще й мисливці додали роботи силовикам, у пориві спортивного азарту встрелили не ікластого вепра, а загонича, тобто чоловіка. Правда, головний мисливець накивав п'ятами, але після виборів об'явиться напевно.
- О-о-о, ти вже розмріялася. Спускайся на грішну землю. - Яків підсмикнув до носа саморобну медичну пов'язку і почав про наболіле: - Через каліфорнійський грип всі як на новорічному маскараді ходимо. Якого переполоху наробив, яких клопотів він додав правителям! Посунув на Україну по-свинськи. Без попередження, зненацька. А незваний гість - гірше татарина. Тому-то на протидію хворобі в державних загашниках не вистачило ні ліків, ні респіраторів. Та все-таки владні структури на каліфорнійського зайду оперативно зреагували. Тільки-но літак з гуманітаркою в столичному аеропорту приземлився (спасибі добрим людям - допомогли), як претенденти на найвище державне крісло стоять і рекламують ліки. Маячили вночі, на холодному осінньому вітрі. Рекомендували ополчитися проти грипу цибулею, часником, калиною і побороти цю свинячу нечисть. Хоча розумники кажуть, що ніякого грипу і в помині не було, просто дехто хотів попіаритися. Спробуй тут розібратися, де брехня, а де правда.
Позмагавшись у сімейних передвиборних баталіях, Яків і Сонька зморилися. І вже чоловік як глава родини зробив резюме:
- От перед нами на портретах-календариках кращі з кращих, так би мовити, цвіт нації. У передвиборчих баталіях скільки грошей витрачено, скільки бруду на опонентів вилито, скільки нервових клітинок спалено! А для чого? Можна було всім зібратися гуртечком, поговорити ладком, без галасу, лайки поділити владу, вибрати керманича. Нехай він стає на капітанський місток і веде гігантський корабель-країну у світове плавання за підтримки довіреної команди. Правда, це вже буде називатися не народним волевиявленням, а нині ж всі надії на Залізного Тигра - звіра сміливого, спритного, але разом з тим підступного, непередбачуваного хижака. Від нього всього можна чекати, та Дід Мороз, зазвичай, приносить добро, радість, щастя. Саме цього ми і бажаємо людям.
Микола ЛАВРИК. |