Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини Шишка уссурійського кедра
Шишка уссурійського кедра
Вісті Роменщини
Вівторок, 09 лютого 2010, 08:48      Ромни, Сумська область

Візит був несподіваним, як і лист, якого редакція міськра­йонної газети одержала від Якова Мащенка з далекого Лучегорська Приморського краю. Там він нині мешкає, залишивши Василівку Роменського району в 1960-ті роки, закінчивши місцевий тоді ще інду­стріальний технікум (гірниче відділення). Тривалий час не відвідував малу батьківщину заслужений шахтар Росії, кавалер ряду трудових урядових відзнак. За роботою ніколи було вирушати у далеку дорогу.

 

- А тепер я повністю на за­служеному відпочинку, - говорить наш гість, - і маю моральне право використовувати вільний час у власних інтересах. Тим більше, що його нині вдосталь. А тут і племінник Сергій Вікторович Сліпцов телефонує з Василівки, мовляв, навідайтесь, доки є ще здоров'я.

Тож достеменно ознайомився з полями та путівцями, де бігав свого часу босоніж. Побував на цвинтарі, де поховані предки. Яків Олексійович заві­тав і до Ромна. Відвідав альма-матер (Роменський коледж КНЕУ), поспілкувався з викладачами, студентами, подарував для музею навчального закладу власний фотоальбом випуску 1962 року.

 

До редакції зайшов теж не з порожніми руками: подарував кілька добротних книжок з кольоровими фото Примор'я. Досить цікаві й оригінальні власні знімки, в яких відображено пейзаж, самобутність цього регіону тощо. З-поміж іншого привертає увагу і книжка в блакитній обкладинці із зображенням парашутистів та колючого дроту. Автор цього доробку - Іван Четверик із Сумщини, який озаглавив книгу "По­вість фронтовика Івана Четвертака". У 30-ті роки багато сімей стали жити у місцях віддалених. Підрісши, Іван навчався на слюсаря, а коли розпочалася війна, добровольцем пішов у десантники. Доля склалася так, що проводив різні операції у тилу ворога в районі Лебедина, Конотопа, Комишанки та ряду інших населених пунктів, про що він і розповів у своїй книзі.

 

Яків Олексійович займається бджолярством, має скромну пасіку, яку він сфотографував у різних ракурсах. Привернули увагу незвичайної форми вулики.

 

- Вони триповерхові? - не втримався від запитання.

 

- Саме так, - відповів пасічник. - У наших краях невигідно тримати традиційні "хатки" для бджіл. Навколо медоносів стільки, що очі розбігаються. Ну, скажімо, є липа трьох термінів цвітіння. З неї й маємо максимально якісний "урожай". Привіз сім'ї племінника меду з приморської липи. Не подумайте, що фантазую, окремі тамтешні фахівці медозбору за сезон мають по 250 кіло­грамів цілющої рідини з вулика. Спочатку не повірив мені й Іван Григорович Хуторненко, відомий не тільки у Василівці, а й в регіоні бджоляр.

 

Разом з друзями однодумцями придбали японські мікровантажівки, якими й доставляємо вулики на "постій" у тайгу, - продовжує розповідь Яків Мащенко. - Там і чергуємо позмінно, щоб ведмеді не за­глянули. А їх в Уссурійській тайзі три види. Та найбільший любитель солодощів - бурий. Проте рідко навідується. Для таких випадків маємо ракетниці. Раз-два вистрілив у повітря і непроханий зайда втікає, ламаючи гілляки та дерева, створюючи тріск та шум, відлякуючи й іншу звірину.

 

- А бували серйозні сутички з косолапим? - запитую.

 

- Дуже серйозних ні, але один випадок пам'ятаю. Пішли по ягоди батько з сином восени. Здавалося б, і ситі в цю пору ведмеді, готуючись до зими. Аж тут, як кажуть, ніс у ніс зустріч, щось не сподобалось господарю тайги, зачепив молодшого, зідрав скальп (така у звіра звичка) та пом'яв ребра. Намагаючись відігнати звіра, батько чимдуж тарабанив у пусте відро. Такий звук теж відлякує ведмедя.

 

Зрідка з’являються біля "кочівень" людей молоді тигри та інші хижаки. Однієї ночі чуємо неподалік крик здоровенної жовтосмугастої кішки. Звук такий, що аж мурахи по спині забігали. Ранком пішли подивитися. Там вечеряв "червоно­книжник", заваливши ізюбря, схожу на оленя тварину.

 

Десь за 20-25 кілометрів від Лучегорська протікає відома річка Уссурі, яка живить місцеве населення рибою. Багата тайга й іншими дарами: ягоди, кедрові шишки. На останні великий попит у китайців. Платять добрі гроші, особливо за зерна, видалені з шишок. Місцеві винахідники зробили нехитрий пристрій, який за допомогою зношених гумових коліс легковичок швидко витирає поживний і дефіцитний продукт.

 

Ось і вам, будь ласка, на згадку шматочок запаху далекої тайги, - вручив Я.О. Мащенко солідну шишку.

 

Мова йшла також про культурне життя краю, мовну проб­лему. Виявляється, поціновують там краяни-українці укра­їнську мову, обряди.  В Уссу­рійську, наприклад, створено ансамбль "Горлиця", учасники якого одягнені в суто українське національне вбрання. Звучать популярні українські пісні, а особливо захоплює запальний танок "гопак". Щороку культ­армійці організовують велелюдне свято "Сорочинський ярмарок". У місцевих бібліотеках вдосталь книг українських авторів і видань українською мовою.

 

Бесіда, за браком часу, добі­гала кінця і я  згадав, що хотів попрохати Якова Олексійовича побувати в поселенні, яке неподалік і має назву Ромни (Приморський край), а також, за можливості, розповісти про це. Він пообіцяв "покопатися" в тамтешньому музеї, побувати в сільраді, зустрітися зі старожилами, зробити фотографії.

 

Олег НЕБЕСНИЙ.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

36
36

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення