Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини Скарб Павла Полуботка
Скарб Павла Полуботка
Вісті Роменщини
П'ятниця, 19 лютого 2010, 09:21      Ромни, Сумська область

В історії української державності козацької доби особливе місце займає гетьман Павло Полуботок, 350-річчя з дня народження якого минає цього року.

 

Взявши до рук гетьманську булаву у вкрай важкі часи навального наступу уряду Петра І на українську автономію, Полуботок зумів гідно протистояти натискові, а його мученицька смерть у казематах Петропавловської фортеці, прийнята заради інтересів козацької України, поставила його в один ряд із найшанованішими україн­ськими гетьманами Богданом Хмельницьким, Петром Дорошенком, Іваном Мазепою.

 

Народився майбутній україн­ський гетьман Павло Полуботок на Чернігівщині в заможній  і впли­вовій козацько-старшинсь­кій родині близько 1660 року. Відомо, що його дід Артемій був сотником Чернігівського полку ще за часів гетьмана Д. Многогрішного. Батько - Леонтій Полу­боток - дослужився при гетьманові Самойловичу до полковника Переяславського та генеральського бунчужного.

 

Полуботки з Самойловичами були родичами. Гетьман Мазепа, який ворогував колись із гетьманом Самойловичем, хоч і під­тримував сина Переяславського полковника, випускника Києво-Могилянської колегії Павла По­лу­ботка, проте подеколи остерігався його. До того ж на Павла Полуботка впала підозра, ніби він підтримував зв'язки з Гадяцьким полковником Михайлом Самойловичем (племінником колишнього гетьмана), який намагався створити опозицію Мазепі й активно інтригував проти нього в Москві. І тільки завдяки заступництву впливового Миргородського полковника Д. Апостола 31-річний козацький офіцер Полуботок уник страти. Старшинський суд лише позбавив майбутнього наказного гетьмана та його батька всіх маєтностей, по суті перетворивши їх на жебраків. А батька ще й усунули з посади полковника Переяславського… Втім, згодом сам Мазепа допоміг Павлові Полуботку стати на ноги, призначивши його 1706 року - по смерті полковника Лизогуба - полковником Чернігівським.

 

Але, навіть обійнявши цю посаду, Павло Полуботок не перестав ненавидіти Мазепу і вважати його за особистого ворога. У липні 1722 р., після смерті І. Скоропадського, П. Полуботка уповноважили стати наказним гетьманом і очолювати Військову Генеральну Канцелярію. Він звертався до Петра І з проханням провести вибори нового гетьмана. Проте у пам'яті царя була ще жива зрада І. Мазепи, тому він заборонив  Полуботку "докучати в цій справі".

 

Під час Астраханського походу Петра І П. Полуботок добився від Сенату розпорядження для Московської колегії, щоб вона знайомила гетьмана зі своїми планами й узгоджувала свої дії з українською адміністрацією. Крім цього, наказний гетьман реформував судову систему, що послаблювало владу московського уряду в Україні, реорганізував суди на засадах колегіальності, заборонив хабарі, призначив інспекторів для нагляду за виконанням його наказів, сам розв'язував усі скарги на адміністрацію.

 

Зміни в Україні були не до вподоби московському уряду. В липні 1723 р. цар викликав Полуботка до Петербурга. Прибувши до столиці, він подав цареві нову петицію про повернення Україні колишніх прав у адміністрації та суді. Вперта опозиційна діяльність наказного геть­мана розгнівала царя, й наприкінці 1723 р. він звелів заарештувати його та всіх, хто прибув разом з ним. Петро І вирішив провчити українців. Він піддав Полуботка з товариством найжорстокішим допитам і тортурам, кинув їх у Петропавловську в'язницю. Деякі дослідники вважають, що вони стали першими полі­тичними в'язнями жахливих Петропавловських казема­тів. Не витримавши катувань та нелюдських знущань, Павло Полуботок 18 грудня 1724 року помер. Поховали його у Петербурзі, поблизу церкви Святого Самсонія.

 

 Про смерть Полуботка залишився такий переказ: "Почувши свою смерть, він попросив в'язничних закликати до нього священика, але ті дали знати про те цареві. Петро І прийшов до наказного гетьмана попрощатися. Павло Полуботок сказав йому: "Я неприязні до тебе ніколи не мав і не маю і з тим помираю як християнин. Вірю безсумнівно, що за невинне страждання моє і моїх близьких будемо судитися од спільного і нелицемірного Судді нашого, Всемогутнього Бога, і скоро перед нього обидва станемо, і Петро з Павлом там розсудяться". І справді, Петро І помер незабаром після цього в січні 1725 р.

 

Ще один цікавий переказ розповідає про "скарб Полуботка", тобто золотий запас козацької старшини, переданий на зберігання в банк Ост-Індійської компанії (Великобританія). Повернути це золото намагалися достатньо довго, навіть під час радянської влади. Однак через відсут­ність надійних доказів банк щоразу відмовляв у подібних претензіях...

 

350-річчю Павла Полуботка присвятили інформаційно-історичні заходи у центральній ра­йонній бібліотеці та численних сільських книгозбірнях. Тих, хто цікавиться життям і діяльністю гетьмана, чекають у центральній районній бібліотеці добірки історичних видань.

 

Неля КУБАТКО, 

провідний бібліограф РЦБС.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

10
10

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення