Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини Жертви окупаційного періоду
Жертви окупаційного періоду
Вісті Роменщини
Середа, 11 травня 2011, 12:36      Ромни, Сумська область

108 жителів Великих Будок воювали на фронтах Великої Вітчизняної. До рідного дому не повернулося 68. З них пропали безвісти 47. Імена загиблих односельців викарбувані на гранітній плиті в центрі села.

Поряд стоїть пам’ятник Невідомому солдату і знаходиться братська могила. Його відкрили 15 листопада 1957 року. Тут лежать тіла невідомих солдатів, розстріляних у нашому селі. Ось яку історію повідала нам, членам пошукового загону Басівської ЗОШ, Ганна Мусіївна Миколенко, 1934 р. н. (нині покійна).

“Я добре пам’ятаю той випадок, – так розпочала свою розповідь Ганна Мусіївна. – Трапилася ця подія взимку на Трьох святих, тобто 12 лютого. Заїхало в двір двоє саней, 7 чоловік у теплому добротному одязі зайшли у хату. Сани залишили в дворі, коней поставили на громадську конюшню. Перед цим вони побували у старости, показали йому документи. Представилися поліцаями й сказали, що їдуть кудись за завданням німецької окупаційної влади. Попросили організувати ночівлю. Їх відрядили до нас.

Зайшли в хату. Один став перед іконами, почав молитися. Іван (брат) і я сиділи на печі. Батько в той час був дома – прийшов поранений з фронту. Мати зварила їсти, посідали вечеряти. Вони попросили ще й соняхів. Об 11 год. вечора заходить Овсійко (поліцай) у хату, сідає до столу. З’ясувалося, що його не було вдома, коли приїжджі приходили до старос­ти з документами. Один з прибулих розсердився: “Чого ви не довіряєте одне одному?” Ов­сійко залишив хату й пішов наводити довідки в с. Вовківці, де розташовувалася поліцейська комендатура. Там з’ясував, що у відрядження німецька влада нікого не направляла.

Повечерявши, всі полягали спати. Ми у другій хаті, вони – в передній. У кожного пістолет у постелі. Близько першої години у двері постукали. Батько схопився до вікна – хата оточена поліцаями й угорцями (їх називали мадьярами). Зна­двору кричать: “Мусій Іванович, відкривай двері!” Батько хотів так і зробити, але ті, що в хаті, кричать: “Повернись!”

“Біда, попали ми в перепльот: з хати не випускають, один ще й ударив, а ті будуть стрілять”, – сказав батько, за­йшовши до нас. Через деякий час бачимо, що горимо, та Рибалко (староста) погасив. Прибулі з хати так і не виходили, а знадвору почали стріляти по вікнах, стінах і навіть кидати гранати. “Пан чи пропав”, - закричав батько й вибив двері. Мати схопила Івана на руки, мене за руку й ми вибігли на вулицю. Залуцький (поліцай) закричав: “Сім’я, не стріляйте!”. За нами кинувся один з прибулих, то його відразу за­стрелили на порозі. Ми, босі, голі, – до су­сідів”.

Ганна Мусіївна стверджує, що тоді двом таки вдалося втекти, “попадали, ніби мертві”.

Пригадала вона ще один випадок після війни. Жінки мочили коноплі на купальні річки Хмелівка. До них підійшли голова сільради і ще один чоловік – у білому піджаку, військових штанах. Був ніби з тих, хто тоді втік. Сказав, що працює у КДБ. Дехто говорить, що лише один утік, решту вбили поліцаї. Так вважає і автор книги з історії села “Народ у дорозі”, дослідник минувшини рідного краю І.М. Овчаренко. Вдень за слідом на снігу було встановлено, що він у розпарованому взутті дійшов до містка Житнякового. Коли убитих везли до скотомогильника, поранений ще сидів під мостом, а потім невідомо куди зник. Ганна Мусіївна ще згадала, що після того випадку назбирали на подвір’ї більше відра гільз, а на городі знайшли кілька гранат.

Після війни останки тих лю­дей перепоховали в братській могилі. Хто то був - донині невідомо. Можливо, партизани. Тут же лежать і тіла шістьох воїнів із с. Вощилиха: молодшого сержанта Никифорова П.К., рядових Подколзина В.А. Гридисова І.Ф., Параніна М.Г., Супруна А.Ф., Герасимова Г.П.

Внаслідок бойових дій, бомбардувань, мінувань і каральних акцій гітлерівських окупантів у нашому селі загинуло 13 осіб, п’ятеро з них – діти.

Четверо хлопців загинули наприкінці літа – початку осені 1942 року. Вони знайшли снаряд і вирішили його розбити. Один загинув відразу. Інших, смертельно поранених, не стало на другий чи третій день. Ще один хлопець загинув, розбираючи міну.

Ольга ГЛУШЕНКО,

педагог-організатор
 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Сейм
Сейм

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення