In order to view this page you need Flash Player 9+ support!
Наш земляк Климент Квітка |
Вісті Роменщини |
Четвер, 17 листопада 2011, 21:13 Ромни, Сумська область |
У 1898 р. Лариса Косач (1871-1913 рр.), що ввійшла в історію як Леся Українка, познайомилася з 18-річним Климентом Квіткою – учнем Київського музичного училища, стипендіатом Імператорського російського музичного товариства. Народився К.В. Квітка 23 січня (4 лютого) 1880 р. у селі Хмелів, рано залишився сиротою. Музичне училище наш земляк закінчити не зміг через серйозну нервову хворобу. Потім захопився записами народних пісень, вивченням близько двадцяти мов (освоїв десять). Улітку 1899 р. Климентій гостював у Лесі Українки разом із С. Мержинським та О. Кобилянською. З голосу поетеси він тоді записав кілька пісень. У 1902 р. Квітка закінчив юридичний факультет Київського університету, паралельно прослухавши курс на філологічному й отримав направлення на роботу на Кавказ. Перебуваючи в м. Миколаїв, він наполегливо надсилав телеграми Лесі, щоб їхати разом. Для неї Климентій був всепоглинаючим захопленням, вона добре відчувала його щиру закоханість. Знаючи про численні хвороби Лесі, він, однак, ніколи не жалкував про свій вибір. За кілька років спілкування вона впевнилась, що це не лише порядна, а й самовіддана людина. Влітку 1903 р. з Одеси Квітка і Леся поїхали до Тифліса, потім жили в інших містах на Кавказі. Вона довго не хотіла вінчатися, хоча у червні 1904 р. писала, що „тепер уже „Квіточка”... Разом побували у червні 1904 р. у Зеленому Гаю, потім у Славуті, лікувалися у кумисолікувальному закладі. Леся писала, що літо 1904 р. – один із найщасливіших моментів у її житті. 25 липня 1907 р. Климент Квітка і Леся Українка обвінчалися у Вознесенській церкві. З цього часу Л. Українка стала носити подвійне прізвище – Косач-Квітка. Медовий місяць молоді провели в Євпаторії. У важку годину створили двоє тяжко хворих людей сім’ю, скріплену гарячим коханням. У Климентія – туберкульоз легенів, легеневі кровотечі, тому з вересня 1907 до 1908 р. вони жили в Криму, лише пізніше в Телаві. Леся Українка страждала від туберкульозу кісток і легенів так, що на п’ятій сходинці спуску вниз задихалася. Катастрофічно схудла – до 46,9 кг! Обом на лікування гостро не вистачало грошей (лише в Єгипет Леся їздила тричі), до того ж вона практично годувала за свої кошти родину Карпових і їхню вихованку. Сам Квітка одержував щомісячно 130 крб., навіть продаж маєтку у вересні 1907 р. не забезпечував їм достатнього прибутку. Узимку 1911 р., коли в Лесі довго не спадала висока температура, Квітка вирішив відправити її з Батумі пароплавом до Єгипту. Через рясний снігопад йому довелося наймати людей, які прокопали в снігу дорогу до порту, а він „вів мене, майже ніс на своїх плечах”. Це був той рік, коли вона в листі до Л. Старицької-Черняхівської зізналася, що „від Різдва до Великодня сього року не писала.., зараз пишу „только в припадке умопомешательства”. Саме так, за чотири дні в Кутаїсі в липні 1911 р. написала „Лісову пісню”. Характерно, що на Новий 1911 рік Квітка думав, що Леся може померти – так тяжко вона себе почувала. Завдяки його турботам Леся Українка прожила на три роки довше, ніж їй пророчили лікарі в Берліні. Перед своєю смертю, що сталася в Сурамі 19 липня (1 серпня) 1913 р., Леся проспівала Климентові кілька пісень для запису на музику. У 1920 р. К.В. Квітка працював професором Вищого музично-драматичного інституту ім. Лисенка в Києві, у 1922-1933 рр. – завідувачем кабінету музичної етнографії Української академії наук (псевдонім – Тиміш Борейко). У лютому 1933 р. був заарештований і допитаний у справі „контрреволюційної” діяльності „Союзу визволення України”. Тоді ж виїхав до Москви, де викладав курс музики народів СРСР у Московській консерваторії ім. Чайковського. Однак знову був заарештований і з літа 1934 до 1936 року перебував у Карлазі (Карагандинське управління таборів). Повернувшись до столиці, очолив кабінет музичного фольклору при Московській консерваторії. Виглядав у 63 роки рухливим, дещо пригніченим, носив чорну академічну шапочку-єрмолку, навіть висував свою кандидатуру в члени-кореспонденти Академії наук СРСР. Водночас зібрав за своє життя понад тисячу записів українських народних пісень та не менше двохсот пісень інших народів Радянського Союзу. У листопаді 1945 р. одружився зі студенткою консерваторії Галиною Кашеєвою, молодшою за нього на сорок років. Жодних меркантильних розрахунків Галя не мала, бо Квітка вважався професором-диваком зі злиденним рівнем життя, без майбутнього. Мабуть, Галя просто пожаліла старого професора, подарувавши йому майже вісім років подружнього щастя. Помер Климентій Васильович 19 вересня 1953 р., похований на Ваганьківському кладовищі. Володимир СЕВЕРИН. |