Ромны. Romny. Ромни. інфо

Ромни.інфо Вісті Роменщини До 135-ліття від дня народження М.О. Макаренка
До 135-ліття від дня народження М.О. Макаренка
Вісті Роменщини
Неділя, 26 лютого 2012, 21:23      Ромни, Сумська область
4 лютого 2012 р. виповнилося 135 років від дня народження великого українського патріота і вченого М.О. Макаренка, а 4 січня ц. р. минуло 74 роки від дня його розстрілу.  

Народився він у родині козака-хлібороба в мальовничому с. Москалівка Роменського повіту Полтавської губернії (з 1938 р. - Роменський район). Його батько належав до бідного, але відомого козацького роду і займав деякий час посаду волосного писаря. Відомостей про дитячі та юнацькі роки документально не збереглося, бо, певне, ніхто цим свого часу не займався. Та, виходячи з того, що свою першу книгу "Археологические исследования 1907-1909 гг." М. Макаренко присвятив батькові, який рано пішов із життя, той відіграв значну роль у формуванні особистості та світогляду майбутнього видатного вченого. На правому березі Сули Микола, вже будучи студентом, на канікулах постійно проводив розкопки за участю односельців. Вочевидь, що звідси його археологічні витоки, бо саме такі дослідження зроблять його відомим світовим ученим. Початкову освіту отримав у сусідньому селі Перекопівка, а продовжив навчання у Лохвицькій гімназії (1897 р.), потім у Петербурзькій школі технічного малювання барона А. Штиглиця (1902 р.), а у 1903-1905 рр. - в Археологічному інституті (Санкт-Петербург). У 1905-1919 рр. - дійсний член цього інституту.

Паралельно працював у навчальних закладах Cанкт-Петербурга: у Школі Товариства заохочення мистецтв (1906-1917 рр.), помічником інспектора (заступником) у школі Імператорського товариства заохочення мистецтв (1906-1910 рр.), викладачем малювання загальнорисувальних класів (1908-1914 рр.) і лектором з техніки та історії давньоруського мистецтва (з 1912 р.). Проводив екскурсії, займався виданням збірників, описом художніх та історичних предметів, що мали цінність. Секретар Комісії Музею Допетрівського мистецтва і побуту від початку його створення (1909-1917 рр.). У 1906-1912 рр. - викладач малювання у Першому реальному училищі, у 1912-1914 рр. - викладач історії мистецтв у художній школі Товариства заохочення мистецтв, у 1912-1919 рр. - викладач курсу російського мистецтва на Вищих жіночих архітектурних курсах. Обраний членом Російського археологічного товариства, Полтавської вченої архівної комісії, Московського археологічного товариства. У 1910-1919 рр. - заступник Комісії з вивчення орнаменту народів Росії при Російському географічному товаристві. Вивчав творчість російського енциклопедиста Михайла Ломоносова. У 1917 р. брав участь в експедиції Російської АН з вивчення та охорони пам'яток мистецтва і старовини у м. Трабзоні (Туреччина).

На початку 1919 р. разом із Б.К. Реріхом, переїхавши до Києва, М.О. Макаренко зайнявся архітектурно-історичним описом храмів і захистом їх від руйнації. Доцент, потім  професор кафедри історії матеріальної культури Університету Св. Володимира. У 1920-1924 рр. - організатор  і перший директор Музею західного і східного мистецтва - Музею Б. і В. Ханенків.

У 1920-1930 рр. М.О. Макаренко - член-кореспондент кількох реріховських організацій в Америці, Європі, Індії. Почесний радник Гімалайського інституту наукових досліджень "Урусвати". У 1930-ті роки працював на різних посадах в Академії наук України. Викладав у Київському інституті художників. Рішуче виступив проти руйнації культурних і релігійний святинь, інших ганебних проектів, надіслав телеграму Й. Сталіну, в якій вказував на безглуздя подібних рішень. Зустрічався з П. Постишевим, який на той час був одним із керівників України. Микола Омелянович намагався довести, що не можна руйнувати церковні святині, які за віки пережили половців і татар, турків і поляків, але Постишев рішуче сказав: "Нет!". Макаренко зрозумів, що доля України вирішується не в Києві, а в Москві й не на користь Україні. Тоді група відомих українських учених, завідувачів музеїв і архівів, хранителів музеїв, художників звернулася зі спільним листом-протестом до уряду (Раднаркому УРСР). Восьмим з-поміж підписантів був директор Музею мистецтв Української академії наук Микола Макаренко. Відповідь від уряду надійшла пізніше і кожному персонально. Фактично кожного з підписантів примусили відкликати свої підписи. Єдиним непохитним залишився лише Микола Омелянович Макаренко. Тому 1934 року його заарештували як учасника "контрреволюційної організації", але невдовзі звільнили. Того ж року він брав участь у роботі комісії з демонтажу мозаїк і фресок Михайлівського Золотоверхого собору в Києві, але мужньо стояв на своєму і відмовився підписати акт про знесення собору. 26 квітня 1934 р. М.О. Макаренко заарештований Київським міським відділом ДПУ. 23 травня його засудили на "административную ссылку" терміном на три роки і відправили на вислання до Казані. Тут він викладав у Казанському художньому технікумі, працював консультантом у Центральному історичному музеї. 24 квітня 1936 р. його знову заарештували, а 21 серпня "за контрреволюційну агітацію " засудили до таборів на 3 роки ув'язнення. Відбував покарання у трудколонії № 2 м. Томська.

А в цей час з'явився "Київський акрополь", бо українським пам'яткохранителям та музейникам не вдалося відстояти святині, й у Києві загинули Михайлівський Золотоверхий собор, Трьохсвятительська, Георгіївська, Десятинна, Стрітенська церкви. Видубицький і Святогірський монастирі були філіями Музейного містечка. Видатна пам'ятка культури Софія Київська, Густинський Свято-Троїцький монастир були-таки врятовані великим зусиллям українських патріотів і, зокрема, М.О. Макаренка.

15 грудня 1937 р. М.О. Макаренка заарештовують втретє як учасника "кадетсько-монархічної повстанської організації" і постановою "трійки" засуджують до вищої міри покарання. 4 січня 1938 р. його стратили в м. Томськ, точне місце поховання невідоме (у деяких джерелах, зокрема навіть енциклопедіях і словниках, називається також Новосибірськ, куди нібито було вислано і розстріляно великого українця-патріота). М.О. Макаренко реабілітований Постановами Верховного суду Татарської АРСР від 7.07.1960 р. і Томського обласного суду від 28.01.1965 р., Президією Верховної Ради СРСР від 16.01.1989 р.

Як помітно з біографії, М.О. Макаренко тривалий час (з 1902 до 1918 р.) учився і працював у Санкт-Петербурзі. Перебуваючи там, він постійно цікавиться рідною українською історією, художньою спадщиною і культурою. Козацтво, Запорозька Січ, гетьманство, кошовування - це ті явища буття українського народу, які визначали його квінтесентну сутність і майбутню Незалежність... У 1908 р. М.О. Макаренко публікує в журналі "Зодчий" статтю "Памятники украинского искусства XVIII века". Певним чином у ній відображено етапи формування й розвитку світоглядності вченого і тогочасних настроїв громадськості. Про це свідчить хоча б такий уривок: "Казачество - один из интереснейших и любопытных периодов истории Южной Руси. Свобода и равенство политическое, нравственность и религиозность мирно уживались с несовместимым, казалось: лихими набегами и нападениями, с войнами и походами. Эта живая, деятельная жизнь полна культурных интересов своего времени, зачастую не чуждых и нашему времени. ХVII-ХVIII вв. этого исторического периода отличаются подъемом культурных начал, расцветом творческих сил народа. Украинское возрождение. Нет области народного творчества, не достигшей в ту пору своего блестящего развития, своей наивысшей точки. Походы на Запад и Юг в защиту православия и народа, набеги "поганых" мусульман; вечно подвижная боевая жизнь без покоя, без отдыха. Где же время для строительства, для творчества? Но... нет памятника того времени, не отличающегося своей красотой и строгой простотой, увенчивающей прелесть ее. Красота в формах и строгих пропорциях частей; красота в гармоничном колорите. От монументальных памятников церковной архитектуры - классически простой и стройной, с уходящими в облака куполами и радостно сияющими на них крестами - до богатого народного шитья шелками, пышными пятнами разбросанного по полотняным тканям обыденной обстановки. Украина находила своих творцов, вдохновителей и исполнителей. В этом смысле особым вниманием пользуются памятники зодчества".

У другій статті, видрукуваній у тому ж часописі, присвяченій побудованій у 1764 р. Покровській церкві, йдеться про її замовника - борця за свободу і православ'я "безвинно погибшем благородном господине Петре Ивановиче Калнышевском, последнем кошевом запорожском".

Перу М.О. Макаренка належить ще одне важливе і цікаве дослідження "Запорозькі клейноди в Ермітажі", в якому описано козацьке прапорництво. Будучи, як писав він сам, "помощником хранителя Императорского, потом Государственного Эрмитажа", у його  запасниках уперше віднайшов  козацькі прапори - цінне джерело вивчення символіки та військових традицій. Шкода, що до наших часів дійшли одиниці козацьких прапорів ХVІІІ ст. І тому стаття М. Макаренка "Запорозькі клейноди в Ермітажі" набуває особливого значення. Бо дає важливу інформацію про форму, колір, тканину, написи і зображення на прапорах. Описані М. Макаренком прапори були у дії останні 15 років існування Запорозької Січі, тобто фактично за переважного кошовування П.І. Калнишевського. Потім вони були захоплені трагічного 1775 року російськими військами генерал-поручика П. Текеллі при ліквідації Нової Січі. У першій чверті XIX ст. потрапили до Ермітажу. На вимогу громадськості та уряду України у 20-х роках ХХ ст. козацькі хоругви начебто були передані в Україну і ... тоді нібито безслідно зникли. Де вони? Як і де картини, ескізи Макаренка, яких налічується близько трьох тисяч.

Характеризуючи козацьке прапорництво, дослідники посилаються на достовірний опис знамен Миколою Макаренком у вже зазначеній статті. Можна стверджувати, що М.О. Макаренко започаткував нову науку, яка називається "Вексилологія або прапорознавство", що вивчає прапори, стяги, знамена, хоругви, бунчуки, вимпели, штандарти та інші вексиліуми як історичні пам'ятки, досліджує їхній символічний зміст, а також розвиває на науковому рівні основи їх теоретико-прикладного застосування в сучасних умовах.

Валентин БУГРИМ,

академік, історик, публіцист.

 

Додати коментар

Увага! Якщо Ви не зареєстрований користувач, то можуть виникнути проблеми з коментуванням, пов'язані з тим, що ім'я, під яким Ви хочете залишити коментар, вже належить зареєстрованому користувачеві. Будь ласка, зареєструйтесь або виберіть більш унікальне ім'я.

Захисний код
Оновити

 

Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

9 травня 2009
9 травня 2009

Вхід на Ромни. інфо



Оголошення