Ромны. Romny. Ромни. інфо

In order to view this page you need Flash Player 9+ support!

Get Adobe Flash player

Ромни.інфо Вісті Роменщини Калниш на роздоріжжі
Калниш на роздоріжжі
Вісті Роменщини
Середа, 01 квітня 2009, 21:18      Ромни, Сумська область

Ознайомившись з публікацією М. Полуяна щодо розміщення пам’ятника Петру Калнишевському, я, як уродженець с. Оксютинці, хочу висловити власне бачення дилеми.

Ще на початку 1990-х років, коли вирішувалося питання спорудження пам’ятника, я не пого­джувався з місцем його встановлення. Шановний Михайло Михайлович грішить, стверджуючи, що роботи на старому кладовищі розпочалися з благословення сходок громад Оксютинці і Пусто­війтівки. Насправді тоді у людей нічого не питали. Постійно буваючи в селі, неодноразово чув, як мешканці обурювалися діями влади, коли скрепери нагортали “скіфську могилу” на могильні горбики.

 

Неправда й те, що на той час там не було поховань старших 100 років. Моя прабабуся померла в 1914 році й похована на старому кладовищі. На новому біля церкви ховати почали з 1915 року. Однак на старому кладовищі хоронили людей ще років десять. Це по-перше. По-друге, історично кладовище було оксютинське, з храмом Казанської Божої Матері, а не пустовійтівське, де народився майбутній кошовий.

 

Пройшло вже 18 років, але задуманий меморіал так і не збудували навколо пам’ятника. І стоїть Калниш неприкаяний на пустинному кладовищі. Ще моя покійна теща, шанована в селі людина, депутат сільської ради, невесело жартувала, що Калнишевського поставили сторожем оксютинської свиноферми, що знаходилася поряд.

 

Неправда, що нібито на тому місці збиралися будувати житловий масив. Протягом багатьох років я був причетний до будівництва в районі, очолюючи відповідну службу, але навіть не чув про таку нісенітницю. Та й хто б пого­дився жити на кістках? А от посадити лісопарк на колишньому кладовищі необхідно було давно.

 

Автор статті “Тож де стояти Калнишу?” наголошує, що саме І.М. Рішняк давав команду нагортати “бугор” під пам’ятник. Але ж Михайлу Полуяну необхідно було підготувати для виконкому відповідні висновки з “плюсами” і “мінусами”, думками мешканців щодо обраного місця. Але цього не зробили. Помилка Івана Миколайовича в тому, що він довірився йому. Добре, що зараз він це зрозумів.

 

Автор щось сплутав і щодо місця захоронення жертв Голодомору. Їх дійсно немає на старому оксютинському кладовищі. Загиблих закопували в Оксютинцях біля церкви на новому кладовищі, а померлих жителів Пустовійтівки – на пустовійтівському, де й за­проектовано спорудження пам’ятника жертвам Голодомору.

 

Моя думка така: ідеальним для постаменту Калниша було б місце на майдані біля церкви. Але там вже розмістили етнографічний  музей з млином-вітряком, який було недоречно ставити біля діючої церкви. Отже, місцем для пам’ятника, звісно без меморіалу, я бачу трикутник земельної ділянки навпроти столярної майстерні, де дорога розходиться в сторону церкви та в бік колишньої колгоспної контори. Саме звідси колись починалася Пустовійтівка. Пам’ятник на постаменті добре б проглядався при в’їзді в село і прикрашав би населений пункт.

 

І наостанок. Не хотілося б, щоб обговорення будь-якої теми супроводжувалося образами й присвоюванням ярликів типу “мутанти”. Вже не тридцяті роки. Кожен має право висловлювати свою точку зору. Тільки в дружньому спорі народжується істина.

 

Володимир МЕЛЕШКО,
пенсіонер,

інженер-будівельник
 
Вісті Роменщини
Тандем прес

Погода. Ромни

Календар

Випадкове фото

Залізничий вокзал
Залізничий вокзал